Молодий осел, видячи, що пес свому панові леститься і при обіді живиться, гадав собі: «Коли пан і челядь огидного псиська так люблять, що би то зо мною діялося, якби я собі так, як він, поступив?! Та же я, прецінь, пожиточніший і славніший, п’ю воду і не живлюся плюгавими стравами!»
На тоє приходить пан до стайні, а осел побіг напротив нього, сп’явся передніми ногами на плечі його і хотів твар пана полизати. Но тим своїм поступком так пана прогнівав, що пан слуги прикликав і велів підлесливого осла добре витовкти, що і зараз сталося. Від цього часу ослу уже більше пеститись не забагалося.
