Померлий до жінки ходить: Казка

Колись тоже ж таке же розказувала одна, що чоловік умер, дак вона все плаче й плаче за ним. Коли давай ходити до їх. Прийде ж ночує коло її, все… Бачать сусіди, шо вона чогось худне і худне, вже така – ледве ноги тягає.

– Що з тобою? – кажуть.

– Я й сама не знаю.

Да тоді й каже:

– До мене, – каже, – чоловік ходить щоночі. Дак чи це я того, – каже, – сохну…

Дак їй насовітували. Ну, колись же полу ото не було, а долівка. І мазали ж долівку ото глиною там чи чим. Дак їй посовітували: «Ну оце ти як щосуботи мажеш долівку, дак не починай од стола, а починай од порога, і так хрестом пиши, хрест ізразу напиши… А кончай уже там».

Вона давай так, значить, мазать. Начинає – дак ото од порога начинає й хрест пише.

Ну, він перестав ходить. І вона виздоровіла. Оце так…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобалась казка чи оповідання? Поділіться з друзями!
Категорії казки "Померлий до жінки ходить":
Залишити відповідь

Читати казку "Померлий до жінки ходить" українською мовою на сайті Proza онлайн: найкращі народні казки для дітей та дорослих. Повчальні казки для хлопчиків та дівчаток для читання у дитячому садку, школі або на ніч.