Одному шевцеві дуже захотілося побачити світу. От він помандрував, куди очі дивилися. Ішов день, два, три, а на четвертий – став, бо дуже зголоднів. Увійшов до хати якогось газди. Там якраз сідали до обіду. Господар спитав гостя:
– Ти хто будеш?
– Ремісник.
– Який? Може, кравець?
Швець собі подумав: «Як відповім, що не кравець, то він, може, і їсти не дасть». Тому відповів:
– Та кравець…
– О-о, коли так, то сідай обідати, а потім дам тобі роботу,– втішився газда.
Швець сів до столу і поїв за трьох косарів. Після обіду газда показав сувій сукна й питає:
– Що може вийти з того?
Швець розгорнув сукно, поміркував і каже:
– Буде два великих, а один малий…
– Ні, думаю, вийде ледве один великий і один малий…
– Не говоріть так, газдо, я то ліпше знаю.
Господар затявся:
– Я теж не є дурний… З цього сукна вийдуть лише два сардаки: один великий, а другий малий.
– А я думав, газдо, про три міхи, бо я є той кравець, що шиє мішки, а не сардаки.
– Мені мішків не треба! – накинувся на шевця господар.
Той вийшов за ворота і рушив додому: доста йому зі світу!
___________________
* Сардак – різновидність верхнього одягу.
