В одного чоловіка було два сини. Якось молодший син попросив батька віддати належну йому долю спадщини. Тому батько поділив маєток і дав кожному синові його частку.
Дуже зрадівши, що одержав багатство, молодший син вирушив у далеку країну. Та він нерозважливо витратив свої гроші на розваги з численними друзями. Але настав час і перед ним постала гірка правда: його гроші закінчилися. А коли у нього не стало грошей, його полишили й друзі. Він недоїдав, а тут ще й голод наступав у тій країні. Тепер юнак перетворився в звичайнісінького жебрака.
Він зумів улаштуватися в одного селянина лише свинопасом. Він був такий голодний, що радий був би їсти те, що давали свиням, якби йому це дозволяли.
Нарешті хлопець одумався й сказав собі: «У батька мого навіть наймити мають їжі надмір, а я тут гину з голоду! Піду до батька та й попрошу його бути до мене милосердним».
І молодший син рушив додому. Ще коли він був далеко, батько побачив його і побіг йому назустріч. Він обняв свого брудного, обірваного сина й розцілував його.
– Батьку, згрішив я проти неба й тебе, – пригнічено сказав той; і не гідний уже називатися сином твоїм. Дозволь мені бути хоча б одним із твоїх наймитів.
Та батько вже кликав своїх слуг:
– Принесіть негайно найкращий одяг і зодягніть його, – наказав він. – Дайте йому на палець персня, а на ноги сандалі. Заколіть підгодоване теля і приготуйте все для свята.
Коли старший син почув про це, то розгнівався. Він не хотів брати участь у святі влаштованому на честь повернення брата. Тоді батько вийшов і став його просити.
– Але це не справедливо! – ображався старший син. – Я скільки років служу тобі й ніколи наказу твого не порушив, а ти мені й козеняти не дав, щоб я потішився зі своїми приятелями. Коли ж повернувся оцей твій син, який зганьбив усіх нас, ти звелів заколоти для нього найкраще теля!
– Сину мій, все моє є й твоїм! – відповів батько. – Нам потрібно тішитись, бо цей твій брат був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся.
