Жив собі в якомусь містечку звичайнісінький чоловік, але відрізнявся він від інших тим, що був дуже багатий. Мав багач єдиного сина, наділеного від природи кмітливим розумом.
Коли син виріс, батько вирішив одружити його, аби не вештався без діла. Але синові хотілося погуляти ще трохи на волі, і він сказав батькові так:
— Мені ще рано одружуватися. От коли б мені тисячу лір, то відкрив би я власну крамницю.
Батько трохи подумав і дав синові тисячу лір.
Через якийсь час син відкрив розкішну крамницю, де були тільки речі для жінок.
Щоразу, коли яка-небудь жінка чи дівчина навідувалась до крамниці, щоб купити потрібну річ, крамар ніколи не брав з неї гроші. Лише казав:
— Грошей мені не потрібно. Зізнайся краще про свою найпотаємнішу жіночу витівку, яку ти вчинила за своє життя!
І кожна відкривала юному крамареві свою душу, адже товар діставався їй безкоштовно. Усі ці жіночі хитрощі юнак записував.
Слава про щедрого крамаря розійшлася швидше, ніж весняна повінь, і невдовзі крамниця спорожніла.
Прийшов тоді син до батька і сказав йому:
— Аж тепер, батечку, я вирішив одружитися.
Дав йому батько чимало грошей, і син одружився з небаченою красунею. А щоб не злиняла краса її личка і щоб прожила вона якнайдовше, збудував для неї пишний палац, але без вікон, щоб ніхто не бачив красуні й щоб вона нікого не бачила.
Минали роки за роками. Жила в палатах вродлива жінка, і нікого, крім чоловіка, не бачила.
Одного разу вона йому й каже:
— Принеси мені п’ятдесят рибин!
Люблячи дружину, чоловік відразу ж задовольнив її бажання. А ввечері вона висловила нове бажання:
— Я дуже люблю кавуни. Купи мені п’ять десятків!
Чоловік виконав і це прохання. А дружина поробила в кавунах отвори й позапихала в кожен кавун по рибині.
Ввечері, повернувшись додому, чоловік попросив дружину:
— Давай будемо їсти кавуни!
Розрізав першого, й вискочила звідти рибина. Він злякався й питає хитру дружину:
— Що це за диво?
А вона так поважно відповідає:
— Це — кавунова риба.
Чоловік розрізав другого, третього кавуна і дійшов так аж до п’ятдесятого. І з кожного вискакувала рибина. Тоді дружина запропонувала чоловікові:
— Запроси завтра своїх рідних на рибу!
Він послухався своєї красуні й запросив рідню в гості. А вона тим часом узяла та й повикидала всю рибу геть. Коли ввечері зібралися за столом родичі, чоловік і каже дружині:
— Жінко, а принеси лишень рибу, яка вискакує з кавунів.
Дружина знизала плечима та й каже:
— Чоловік, ти, мабуть, з глузду з’їхав! Де ж це бачено, щоб у кавунах водилася риба?
Здивувалися й родичі.
Здалося батькам, що з сином не все гаразд. Він збожеволів! Тож гості зв’язали його та й розійшлися.
Тоді приходить до нього жінка й питає:
— Ну як, чи й таку жіночу хитрість занотував ти у своїм записнику? Затям собі: що не жінка — то й нова хитрість!
