Жив був колись король, і була в нього дочка-наречена надзвичайної краси. А у його сусіда, теж короля, було троє парубків-синів. І усі троє закохалися в принцесу.
– Для мене всі ви однакові, – сказав братам батько принцеси. – Нікому з вас я не можу надати переваги. Але щоб ви не сварилися через мою дочку, зробимо так. Вирушайте мандрувати світом. Хто з вас через півроку повернеться з найкращим подарунком, той і стане моїм зятем.
Вирушили брати у подорож, і там, де великий шлях розходився на три дороги, розлучилися.
Минув один місяць, другий, третій, а старший брат все ще не знайшов подарунка, гідного прекрасної нареченої.
– Не бажаєте купити чудового килима? – запропонував йому якось торговець в одній дуже далекій країні.
– Тільки килима мені й не вистачає, – посміхнувся принц. – В моєму палаці стільки килимів, що їх стелять навіть на кухні.
– Але таких килимів, з секретом, ви ніде не знайдете.
– А що ж це за секрет?
– Щойно хтось сяде на мій килим, як він злетить у повітря. За день ви можете пролетіти сто миль!
У захваті принц клацнув пальцями.
– Це якраз те, що мені потрібно! Скільки ж ви хочете?
– Сто монет, ані більше, ані менше.
– Гаразд, – сказав принц і відрахував сто монет.
Тільки він ступив на килим, як той птахом злетів до хмар, понісся над горами і долинами і опустився біля корчми, де брати домовилися зустрітися через півроку. Але його братів там ще не було.
Середній брат все ще був у дорозі. Він побував у багатьох різних країнах, але не знайшов подарунка гідного принцеси. І от одного разу він зустрів бродячого торговця, який вигукував:
– Підзорні труби, найкращі підзорні труби! Молодий сеньйоре, чи не хочете купити підзорну трубу?
– Навіщо мені вона? – Сказав принц. – Вдома у мене багато підзорних труб найкращої якості.
– Присягаюся, що підзорної труби з таким секретом, як у цих, у вас немає жодної, – сказав торговець.
– А що в ній особливого?
– У таку підзорну трубу видно все, що робиться на відстані ста миль, і навіть крізь стіни!
Зрадів принц:
– Тоді це якраз для мене! Скільки ж це коштує?
– Рівно сто монет.
– Ось сто монет. Дайте мені одну трубу.
Купив середній брат подарунок і поспішив до місця зустрічі. Там він застав старшого брата, і вони разом стали чекати на молодшого.
А наймолодший брат усі шість місяців шукав подарунок, але так і не знайшов нічого підходящого. Зневірившись, він рушив у зворотній шлях, але тут йому зустрівся торговець фруктами, який вигукував:
– Кому саламанського винограду! Купіть саламанський виноград!
Принц ніколи не чув про саламанський виноград, на батьківщині в нього такого не вирощували. От він і запитав у торговця:
– Що це за виноград у тебе?
– Саламанський виноград, це найсмачніший виноград, а ще він має чудесну силу.
– Що ж це за сила?
– Одна виноградина повертає до життя помираючого.
– Скільки ж коштує твій виноград?
– Вам, пане, я поступлюся по сто монет за одну виноградину.
В кишені у принца було триста монет, і він купив тільки три ягідки, дбайливо загорнув кожну, поклав у скриньку і вирушив туди, де на нього чекали брати.
Зустрілися брати і стали питати один одного, хто що купив.
– Я?… – Каже старший. – Та от… Один килимок…
– А я – підзорну трубу, – говорить другий.
– А я – трохи фруктів. Більше нічого, – сказав третій.
– Цікаво, що зараз відбувається у нас вдома і в палаці принцеси? – Сказав один з братів.
Середній брат узяв підзорну трубу і наче ненароком направив її у бік рідного дому. Там все було по-старому. Він подивився у бік сусіднього королівства, де був палац їхньої коханої, і жахнувся.
– Що ти побачив? – Запитали брати.
– Знаєте, що я бачу? Біля палацу нашої принцеси багато карет, люди плачуть і рвуть на собі волосся. А в палаці лікар і священик у головах чийогось ліжка … Та це ж ліжко принцеси! Ось і вона, бліда й нерухома. Вона вмирає!
– Що ж нам робити? До королівства більше п’ятидесяти миль!
– Не турбуйтеся, встигнемо! – Сказав старший. – Швидше на мій килим!
Килим миттю примчав їх до палацу, влетів через вікно до кімнати принцеси і спустився біля її ліжка.
Молодший брат вийняв зі скриньки три саламанські виноградини і одну з них вклав у бліді уста принцеси. Ледве проковтнула вона ягоду, як одразу ж відкрила очі. Принц, не втрачаючи часу, дав їй другу. На обличчі принцеси заграв рум’янець. А після третьої вона глибоко зітхнула і підвелася з ліжка. Принцесу було врятовано. Наречена встала з ліжка і наказала служницям принести найкращу сукню.
Всі дуже раділи, і молодший брат сказав:
– Ну от я і переміг! Принцеса стане моєю дружиною: як би не саламанський виноград, вона б померла.
– Ні, братику, – заперечив середній, – якби не моя підзорна труба, і якби я не сказав, що принцеса вмирає, виноградини були б ні до чого. Я одружуся на принцесі.
– Пробачте, брати, – мовив старший, – ніхто не зможе відняти у мене принцеси. Чого варті ваші заслуги у порівнянні з моїми? Ми прилетіли сюди вчасно на моєму килимі, а не на підзорній трубі і не на виноградинах.
Щоб припинити їхню сварку, королю довелося віддати руку принцеси четвертому нареченому, який з’явився до палацу без будь якого подарунка.
