Іспанська народна казка
Один селянин хотів побачити короля, бо гадав, що він не такий, як решта людей.
Спродав усе, що мав, та й пішов із дому шукати королівський палац.
По дорозі він витратив усі свої гроші, але все-таки дістався до королівського двору.
Побачивши, що король такий самий, як і решта людей, селянин сказав:
— Ну й дурень я! Витратив усі гроші, щоб побачити такого ж чоловіка, як самі У мене залишилась тільки одна песета.
Від розчарування в нього розболівся зуб.
А ще він дуже зголоднів і не знав, що робити.
— Треба-таки вирвати зуб,— сказав селянин сам собі.— Та коли я витрачу песету на те, щоб вирвати зуб, то в мене нічого не залишиться на їжу.
А коли я поїм, зуб усе одно не перестане боліти.
Він побачив цукерню і підійшов до неї.
Йому закортіло тістечок.
Він стояв і чекав, може, хтось пригостить, помітивши, що він такий голодний?
Але всі мовчки минали його.
Нарешті двоє молодих сеньйорів, аби поглузувати з нього, сказали:
— Скільки тістечок ти з’їв би?
— Я з’їв би їх хоч сто!
— Сто? Ну, стільки ніхто не зможе з’їсти за один раз.
— А я з’їм! — стояв на своєму селянин.— На що ми поб’ємося об заклад? — запитав він.
Врешті домовилися, що коли селянин не з’їсть сто тістечок, то дозволить вирвати собі зуб.
От сів селянин за стіл і почав їсти.
Їв-їв, їв-їв, з’їв аж тридцять тістечок, але відчув, що вже наївся, і сказав:
— Більше не можу, я програв, сеньйори.
Молоді сеньйори, розвеселившись, наказали йому йти з ними до цирульника.
Той вирвав селянинові зуба, сеньйори розплатилися, а потім радісно гукнули:
— Чи знайдеться хтось дурніший за цього селянина, який заради тістечок згодився вирвати зуба?
А селянин їм:
— Це ви пошилися в дурні, коли згодилися нагодувати мене й вирвати хворого зуба.
Почувши це, всі стали реготати з молодих сеньйорів, яким довелося заплатити й за тістечка і з ганьбою піти геть.
