Був один цар, котрий мав дівку і три хлопці. Ту дівку сватав чорт. Ходив, докучав. Вона його не хотіла, але нечистий її взяв силою і поставив їй у хижу золоту колиску, аби колисалася.
А її братів закляв: одного – ведмедем, другого – рибою, а третього – орлом.
Сам обернувся биком, таким грубим, як хижа, і прив’язався на сім ланцюгів до бука. А ключ од хижі, де замкнув царівну, сховав у свій мозок.
А закляті брати пішли до одного єгеря. Спочатку прийшов старший, Ведмідь, і приніс мішок золота. Поклав під хижу, а рано єгер знайшов мішок і сховав. На другий вечір і середульший брат, Риба, приніс мішок золота. А на третій вечір і молодший брат – Орел.
Єгер золото сховав і не знав, за що йому принесли золото. А були в нього три доньки. І те золото брати принесли за них.
Четвертого вечора всі три доньки пропали. Встав рано єгер, а дівок нема – пропали без знаку. І дуже він засумував.
Мати на потоці пере їх свити й плаче. І приплив один рачок і надокучає жінці.
– Іди геть, бо тебе з’їм, – сказала жінка.
Вхопила рачка й проковтнула. І через рік народився у неї хлопець. Лиш народився, проговорив, аби мати йому дала ссати. А далі вхопив мотуз на хижі й підняв хижу. Питає свою матір:
– Мамо, чи були в мене сестри або брати?
– Були, синку, у тебе три сестри, але пропали без знаку.
Хлопчик зайшов до хижі, тільки сказав:
– Купіть мені одежу, бо я йду в дорогу шукати сестер.
Відкланявся родичам і пішов. Багато років він блудив по лісу.
Раз на одній поляні бачить: курить з землі дим. Приходить туди і дивиться – глибока яма, дна не видно.
Спустився хлопець під землю і знайшов там свою старшу сестру. Спитала його сестра:
– Що ти за один?
– Я того й того чоловіка син.
Вона скочила до нього, обцілувала.
– Та ти мій брат!
Добре пригостила його, а потім сховала під постіль.
– Не дивуйся, що тебе кладу під постіль. Мій чоловік – Ведмідь і може тебе вбити.
За малий час приходить Ведмідь, суєтний, сердитий. Зняв з себе шкіру і нараз подобрішав. Жона сказала:
– Тут є мій брат.
– Та де мій швагер, покажи його швидко!
Хлопець вийшов з-під постелі. Ведмідь дуже йому зрадів. Пригостив і розказав йому свою біду:
– Була в мене сестра, сватав її нечистий, а вона за нього не захотіла йти. Зато він її вкрав, а нас трьох братів закляв. Сестру нашу взяв силою. Замкнув її у хижу, а ключ поклав собі в мозок та обернувся биком. Та якби знайшовся такий леґінь, аби з-під хижі взяв семиметрову сокиру і тою сокирою розтяв голову бикові, коли на полуднє спить, і взяв ключ та відімкнув нашу сестру – ми стали б такими людьми, як були.
Подорожує далі хлопець і бачить на поляні дим з землі. Приходить туди, а тут яма глибока. Спустився в яму, а там його середульша сестра. Спитала:
– Що ти за один?
– Я того й того чоловіка син.
Вона скочила до нього, обцілувала:
– Та ти мій брат!
Учинила йому гостину, а потім сховала під постіль.
– Не дивуйся, що тебе кладу під постіль, – каже. – Мій чоловік – Риба і може тебе вбити.
За малий час заходить Риба, суєтний, сердитий. Зняв з себе шкіру і нараз подобрішав. А жона сказала йому:
– Тут є мій брат.
– Та де мій швагер, покажи його!
Хлопець вийшов з-під постелі, і Риба дуже йому зрадів. Пригостив і розказав йому свою біду.
На другий день хлопець відкланявся середульшій сестрі. Йде далі й знову приходить на одну поляну і бачить – куриться з землі дим.
Приходить, а там яма глибока. Спустився, а там його молодша сестра. Спитала:
– Що ти за один?
– Я того й того чоловіка син.
Так він побув у молодшої сестри і її чоловіка Орла, і той пригостив його і розказав свою біду.
Отак попрощався хлопець з своїми сестрами і рушив у дорогу.
На саме полуднє, коли бик спав, хлопець узяв семиметрову сокиру, котра стояла під хижею, й ударив його межи роги так сильно, що мозок йому вискочив. І у мозкові знайшов ключик.
Лиш доторкнувся ключиком до замка, і двері відкрилися.
А дівка заплакала:
– Пропав би ти, не мав би ти сили своєї. Чи не казала тобі, що тебе не хочу?
Вона думала, що то нечистий.
– Я не нечистий, я – чиста душа.
А дівка була тонка, як палець. Узяв її на руки і поніс до свого замку, де він народився. А через три дні приїздять його зяті.
Дуже йому дякують, що їх визволив з біди, що забив нечистого, який їх закляв. Справили весілля та й живуть і нині, як не повмирали.
