Жив собі один хлопець, і вчився він у шейха. А закінчивши навчання, повернувся додому. Мати зараз же йому звеліла: .
— Сину мій, ставай до роботи!
— А що мені робити? — питається.
— Цього я не знаю,— мовила мати.— Йди до шейха та поспитай його.
Пішов хлопець до шейха та й каже:
— Мир дому твоєму, вчителю!
— І тебе нехай супроводжує мир! — відповів шейх.
— Ти навчав мене, вчителю мій, і нехай Господь потроїть за це твоє добро! Але я хочу заробляти на прожиття. Порадь, що мені робити.
Шейх порадив йому:
— Роби те, що й твій батько робив!
Повернувся син до матері й питає її:
— Що робив мій батько?
— Навіщо тобі це знати? — здивувалася мати.— Батько твій був злодієм.
Задумався хлопець. Невже й йому бути злодієм?
Вдруге прийшов він до шейха й каже:
— А мій батько був злодієм!
— Я вже сказав тобі,— мовив шейх,— і ще раз повторюю: роби те, що й твій батько робив та шануй Бога!
Засмучений і стурбований повернувся хлопець до матері. Не знає, до чого руки прикласти. Чом же раніше не вчився він злодійського ремесла?
От син і питає матері:
— Матусю, а як діяв батько, коли хотів щось украсти?
Мати відповіла:
— Ось його мотузок чи то мотузяна драбина. Береш оце, підходиш до будинку й кидаєш, щоб зачепилася гаком за карниз. Вилазиш і хапаєш що потрібно. Так робив твій батько.
— Все ясно, матінко,— відповів син.
Узяв він мотузяну драбину й кудись подався. Підійшов до високого та гарного будинку судді. Шпурнув драбину так, щоб гак зачепився за карниз, піднявся нагору й почав кидати в торбу коштовності, що потрапляли під руку. Пораючись, почув хлопець голос муедзина, який закликав правовірних на ранішню молитву. Тут він згадав про шейха, який велів йому шанувати Бога, розстелив килимок і почав голосно молитися. Почувши незнайомий голос, мешканці дому зняли ґвалт. Спіймали молодого злодія, повідомили суддю, а той наказав:
— Приведіть його до мене!
Коли привели хлопця, суддя й питає:
— Навіщо ти обкрадаєш мій дім? Хіба не знаєш, що я суддя?
— Знаю,— відповів злодій.— Але я просив перед цим поради у свого шейха, що мені робити. Він звелів мені робити те, що й мій батько робив, та поважати Бога. Розпитавши матір про батьків фах, я дізнався, що був він злодієм. І вчинив я точнісінько так, як робив він: закинув мотузяну драбину і поліз нагору. А почувши заклик муедзина, почав молитися.
Вислухавши це щире зізнання, суддя повелів зняти з хлопця старий одяг, вимити його й убрати в новий. А тоді наказав дати йому в суді хорошу посаду, бо злодійське ремесло — таки справа не для благочестивих.
