Якось в стайні засперечалися між собою тварини — що ж найсмачніше на світі. І сказала корова:
— Що й казати! У цьому світі зі свіжим пахучим сіном та висівками ніщо не зрівняється! Ні, найкращої їжі і бути не може!
У відповідь їй, зі свого загону невдоволено забекав баран:
– Так, сіно, це добре. Але ж соковита молода трава куди смачніша!
Кінь теж висловив свою думку:
— А хіба ячмінь та овес не смачні? Який чудовий смак відчуваєш, коли з хрускотом пережовуєш ці дивовижні зерна!
— А от і не вгадали,— замуркотіла кішка,— Я вам скажу, що найсмачніше на світі! Це м’ясо та молоко. Так що дарма ви всі сперечаєтеся.
Собака загарчала, почувши ці слова.
— А тобі чого не вистачає! — гаркнула вона на кішку. Так ось, немає на світі нічого смачнішого за кістку!
Останнім у суперечку вступив верблюд:
— Даремно ви тут сперечаєтеся, друзі. Нікому з вас не доводилося стільки подорожувати степом, як мені. Немає нічого смачнішого на землі від кущика «верблюжої колючки», що зростає в пустелі!
Так і не прийшли тварини до однієї думки, і кожен продовжував їсти те, що було йому до смаку.
