Жила колись люта жінка, нікому спокійно жити не давала, з усіма сварилася, всіх лаяла. Терпіли соломинка, жаринка, біб і горошина, терпіли та й надумали утекти з дому.
Підійшли вони до річки, а як дістатися на той берег? Тут соломинка, що була наймудрішою серед них, і каже:
– Я ляжу поперек річки, а ви по мені й перейдете.
Усі згодилися на те.
Лягла соломинка впоперек річки, і жаринка першою ступила на неї. Дійшла жаринка до середини річки, а соломинка й перегоріла… Понесла їх течія.
Побачили це біб із горошиною й ну сміятися. Так сміялися, так сміялися, що аж боки тріснули. На щастя, поблизу йшла пастушка й зашила їм ті тріщини, але, на жаль, чорною ниткою. Отож і понині у боба й гороху темніють смужечки.
