Був собі старий перевізник. Ніколи не відмовляв у перевозі. Коли йому давали що – небудь за це, брав, не давали нічого — не просив.
Одного разу перевізник побачив грубезну гадюку, що пливла через ріку. Пливла, пливла й почала тонути. Дід поспішив на допомогу й перевіз її своїм човном на други й бік. Нічого не сказал а гадюка, тільки заплакала, і там, де впали її сльози, почали рости чудові квіти. Вони ростуть і в інших землях , але найгарніші там, де їх поливають сльозами.
Іншим разом, сидячи коло перевозу, побачив дід молоду сарну, що пливла через ріку. Пливла, пливла і почала тонути. Дід перевіз сарну на другий берег. Сарна нічого не сказала і побігла до лісу.
Якось пішо в дід до лісу нарвати собі салати на зиму. Нараз із кущів вибігла красуня-сарна й почала ногою рити землю. Але в той час надійшов якийсь чоловік з лопатою, і сарна втекла.
— Прошу тебе, чоловіче добрий, покопай на цьому місці! — попрохав дід чоловіка з лопатою.
Той копнув три рази, і лопата стукнула об щось тверде. То було золото.
— Дякую тобі, — сказав дід, — за твою працю. Дам тобі половину цього золота.
— Е, ні, це золото викопав я, і воно все моє! — відповів чоловік.
Почали вони сперечатися, але вирішити справи не змогли і пішли до судді. Суддя віддав золото чоловікові, а діда звелів побити киями й посадити до в’язниці в колодки.
Уночі приповзла до діда гадюка і вкусила його в ногу. На другий день дідова нога набрякла , і всі думали, що він мусить умерти. Та вночі знов приповзла гадюка і принесла цілющого зілля.
Від цього зілля набряк зійшов, і навіть знаку від рани не зосталось.
А гадюка тої ж самої ночі підкралася до суддевої жінки і так само, як діда, вкусила її в ногу. Нога набрякла — всі думали, що прийшов жінці кінець. Тоді начальник в’язниці розповів судді, що в діда був такий самий набряк і зійшов.
Покликав суддя діда й питає:
— Скажи, від чого в тебе зійшов набряк?
— Мені гадюка принесла такого зілля.
— А де це зілля?
Дід показав зілля, приклав до ноги суддевої жінки, і набряк зійшов.
— Чому гадюка принесла тобі це зілля? — допитувався суддя.
Дід розповів, як він перевіз гадюку й сарну.
— А що дала тобі сарна?
— Дала те золото, що ти віддав тому чоловікові.
Тоді суддя негайно вирядив посланців, щоб знайшли того чоловіка, відібрали в нього золото і віддали дідові, старому перевізникові.
