В одному містечку жив чоловік, на ім’я Залман. За скільки справ не брався, заробити вдосталь грошей ніяк не вдавалося. Тоді бідолаха вирушив у чужі краї, щоб знайти гідну роботу та прогодувати сім’ю.
За рік чоловік вирішив надіслати додому сто золотих монет. Пошти в ті часи не було, й Залман почав шукати способи, як передати заробіток. Невдовзі зустрів дрібного торговця, який мандрував світом. Як виявилося, купець саме збирався вирушити на Батьківщину Залмана.
– Допоможи, добродію, – звернувся чоловік. – Моя дружина та діти живуть у страшних злиднях. Передай, будь ласка, їм сто золотих.
Торговець відмовився виконати прохання, тоді Залман запропонував:
– Із цієї суми візьмеш собі стільки, скільки захочеш.
– Гаразд, – погодився купець. – Тільки про цю умову напиши на папері, щоб ні в кого не було нарікань.
Чоловік дуже зрадів: його сім’я отримає гроші. Діставши папір, написав листа: «Люба дружино! Передаю сто золотих монет. Із них купець дасть тобі стільки, скільки захоче».
Коли торговець приїхав у місто, то розшукав дружину Залмана й, показавши листа, мовив:
– Тут написано, що із сотні золотих можу виділити стільки, скільки захочу. Даю тобі одну монету, а решту залишаю собі.
Бідолашна жінка намагалася вмовити посланця бути милосердним, але виявилося, що легше розчулити каміння, ніж серце торговця. Купець уперто наполягав, що має повне право віддати лише монету. У жінки залишалася остання надія – місцевий суддя, який славився винахідливістю та розумом.
Мудрець вислухав обидві сторони й намагався переконати купця бути милосердним. Шахрай нічого і слухати не хотів.
Несподівано судді щось спало на думку:
– Покажи мені листа.
Мудрець довго вивчав написане, прочитав декілька разів, а потім запитав торговця:
– Скільки ж монет хочеш узяти собі?
– Я вже казав: дев’яносто дев’ять! – почав утрачати терпіння шахрай.
– Якщо так, то повинен віддати їх жінці, а собі залишити одну монету, – постановив суддя.
– Де справедливість? Де закон? – закричав жадібний торговець. – Мене надурили!
– Чого ти репетуєш? – запитав розсудливий чоловік. – Справедливість вимагає дотримання угоди, а в листі чітко написано: «Купець дасть тобі стільки, скільки захоче». Сам щойно сказав, що бажаєш дев’яносто дев’ять монет. Ось і віддай їх жінці.
Зрозумів торговець, що перехитрив його мудрець, але вдіяти нічого вже не міг.
