Жила собі жінка. Давно помер у неї чоловік, і залишився один тільки син. Коли він підріс, мати засватала за нього дівчину-красуню.
Одружився син і почав ходити на роботу. Поснідавши до схід сонця вдома, він завжди обідав на ринку та там і вечеряв. Додому повертався дуже пізно.
А вдома свекруха, сідаючи обідати та вечеряти, наказувала невістці:
– Крихт не їж і цілого не займай. А все інше споживай, поки наїсися. Адже ти народилася в сім’ї порядних людей. Будь чемною, аби з нас люди не сміялися!
Невістка була вихована й сором’язлива, тож робила так, як веліла свекруха — зовсім нічого не їла. Через місяць вона зовсім підупала на силі. А коли чоловік допитувався матір, чому так схудла його дружина, то у відповідь чув:
– Не знаю, мабуть, у неї якась хвороба. Краще було б не одружуватися з нею.
Невдовзі невістка померла. А вже через тиждень свекруха знову звертається до сина:
– Пора тобі одружуватися!
А син і каже:
– Боюсь, матусю, коли б не сталося так, як і першого разу.
-Хіба всі дівчата однакові? — заперечила мати.— Цього разу я виберу тоді таку, щоб була здорова. Маю на прикметі одну.
Зрештою син погодився та й одружився. Попалася дівчина не тільки гарна, а й добра та здорова. Але свекруха поводилася з нею так само, як і з першою. Сідаючи за обід, веліла:
– Крихт не їж, але й цілого не ламай! Все інше споживай, поки наїсися!
Однак, перебувши місяць без їжі. і друга невістка пішла слідом за першою.
Спливло не більше тижня, як мати каже синові:
– Хочу одружити тебе!
– Нізащо в світі! — відмовляється син.— Щоб спіткало мене знову лихо?
Однак мати не відступалась, а син любив матір; то й погодився. Але цього разу всі дівчата, до яких сватався її син, відмовляли, побоюючись долі його попередніх дружин.
Нарешті знайшлася дуже розумна дівчина, що погодилася вийти за нього заміж. Дехто намагався відмовити її:
– Не виходь за нього, бо підеш за попередніми двома!
– Однаково зроблю по-своєму, хоч і помру! — затялась дівчина.
Як сказала, так і зробила: вийшла заміж. А свекруха і її заходилася повчати.
– Крихт не їж, але й цілого не ламай! Все інше споживай, поки наїсися!
Однак невістка не зважала на її заборони — їла крадькома.
Через тиждень чоловік приніс додому баранячі ніжки. Невістка зварила одну ніжку і приправою посипала — смакота! І вийшла з кухні, залишивши страву на столі. А скупа свекруха не втерпіла, схопила ту баранячу ніжку, відгризла шмат м’яса — і вдавилась!
Відтоді невістка з сином зажили собі в добрі та злагоді.
