Один чоловік мав звичку протягом двадцяти років щодня заходити вечорами до своєї коханки і проводити там час бесідуючи і граючи в карти. І ось, коли померла його жінка, знайомі і родичі порадили йому:
– Ми все знаємо про тебе. Було б краще, якби ти одружився на ній, привів її до себе в дім. Згадай мудрі слова наших предків: “Нема зла без добра”.
Чоловік не погоджувався зі своїми родичами і знайомими.
– Ні й ще раз ні, цього не буде. Як же я розлучуся з своєю двадцятирічною звичкою? Якщо я приведу її до себе в дім, куди ж мені ходити вечорами, де проводити час, з ким розмовляти, кому розповідати про свої проблеми?
