Раз прийшов лис до тхора в гості, та й тхір його файно погостив. Але приходить відтак тхір до лиса, а лис каже: «Не маю, я, куме, чим вас погостити, хіба би-сте пішли зо мною тут до одного газди; у нього є цілий курник». Зібралися они оба і пішли шукати курей.
Прийшли вони до того чоловіка. Каже лис до тхора: «Оди є курник. Ану, лізьте оцею діркою досередини, а я буду на варті; лиш коби-сте собі, — каже, — не жалували, бо цього [ніби газди] не шкода, у нього є доста!» Тхір поліз досередини, лис заклав дірку дошкою, а сам підбіг під вікно та крикнув: «Ой газдо! Газдо! А ідіть-ко до курника, маєте злодія…» Та й утік.
Газда схопився, збудив синів та й повибігали надвір. Зробився крик! А той тхір уже собі файно під’їв та й як учув, що біда, а він далі… Трутив дошку та й береться лізти, а то не мож, бо став дуже повний… А тоті як імили бука, як стануть парити, то тхір ледве пропхався через дірку і утік ледве живий.
Від того часу тхір з лисом у великій ненависті.
