Хто не може здолати ворога силою, той може перемогти його розумом.
Один купець сів відпочити в тіні дерева, а торбинку з товаром поклав на землю. Торбинка ця була доверху набита червоними шапками – він ніс їх у сусіднє місто на продаж. Така ж червона шапка була у нього самого на голові. Сидів він, сидів, а потім приліг. Повіяв прохолодний вітерець, навіяв на подорожнього дрімоту, і він заснув.
А над ним на гілках дерева сиділи мавпи і витріщали на нього очі. Як тільки торговець заснув, мавпи зіскочили на землю, розхапали шапки і знову залізли на дерево. Понатягали шапки на голови і давай стрибати і скакати з гілки на гілку. Гамір підняли на всі джунглі.
Прокинувся торговець від їх гомону, подивився – торбинка порожня, шапок, як і не було. «Що за диво! – думає. – Куди мої шапки поділися? Невже їх хтось вкрав? » Подивився вгору, бачить – мавпи в його шапках стрибають з дерева на дерево.
Чого тільки він не робив, як не лякав мавп – не зміг повернути жодної шапки. Розсердився, спересердя зірвав з себе шапку і жбурнув її на землю з криком:
– Беріть вже заодно і мою шапку! На що мені вона, одна!
Мавпи, треба вам знати, люблять наслідувати людей. Не встиг купець зірвати з себе шапку, як в ту ж мить всі мавпи познімали свої і покидали їх вниз. Купець підібрав шапки, поскладав їх в торбинку і, дуже задоволений, пішов своєю дорогою.
