Жив колись бідняк селянин. Мав маленький клаптик землі. День і ніч, не знаючи відпочинку, працював він на цьому клаптику.
Одного разу, коли прийшла весна, бідняк почав орати землю. Дивиться – по небу летить білий лелека. Підлетів лелека до ораного поля, закричав і раптом каменем упав на землю. Підбіг бідняк і бачить, що в лелеки одне крило зламане. Підняв він лелеку і дбайливо поніс додому.
– Треба, – каже, – врятувати такого гарного птаха!
Вдома бідняк оглянув зламане крило лелеки і почав лікувати його. Довго він доглядав хворого птаха. Лелека видужала і полетів. Подивився бідолаха йому вслід і сказав:
– Нехай живе цей птах довго і ніколи біди не знає!
На другий рік, навесні, бідняк закінчив оранку і вийшов у поле. сіяти. Раптом прилетів той самий лелека, яку він вилікував, і кинув на землю три кавунові насіння. Підняв бідняк кавунове насіння і посадив їх у землю.
Через кілька днів кавуни зійшли, з’явилося зелене листя, потягнулися батоги, розцвіли величезні квіти.
Бідняк працював не шкодуючи сил: вчасно їх полов, вчасно поливав. Так непомітно настав час збирати врожай. Кавуни встигли, і вони були такі великі, яких у тих місцях ніколи й не бачили. Бідняк зірвав три кавуни та приніс додому.
– Ну, такі кавуни не можна з’їсти мені одному! – сказав він.
І бідняк покликав у гості всіх своїх родичів та всіх своїх друзів, таких самих бідняків. Зібралися друзі та родичі.
А господар узяв кавун і хотів розрізати, та тільки ніяк не міг проткнути його ножем. Тоді він спробував розрізати другий кавун – і знову не міг. З третім було те саме. Здивувався господар, і його гості здивувалися. Нарешті він ударив кавун ножем із усього розмаху. Кавун лопнув, а в ньому замість м’якоті та насіння були золоті монети. Вони з брязкотом посипалися на підлогу. У двох інших кавунах теж було золото.
Зрадів бідняк, витрусив усе золото і роздав своїм гостям.
На кожній із трьох кавунових батогів у бідняка виросло по десять кавунів. Він зібрав решту кавунів, витрусив із них цілу купу золота і з того часу почав жити в достатку.
А по сусідству з ним жив багатій. Він побачив, що сусід розбагатів, захотів дізнатися, як це сталося. Прийшов і почав розпитувати:
– Скажи мені, чому ти так розбагатів? Що ти зробив для цього?
Бідняк розповів йому, нічого не приховуючи, як усе було.
«Ах, от і мені б стільки золота!» – подумав жадібний багач і пішов у поле шукати лелеки.
Білий лелека неквапливо розгулював полем.
Багач потихеньку підкрався і вдарив лелека палицею по нозі.
Закричав лелека і впав на землю.
Багач кинувся до нього, схопив його і поніс додому. Перев’язав він лелеку ногу і почав лікувати його. Лелека видужав і полетів.
Навесні багатій вийшов у поле і з нетерпінням почав чекати, коли прилетить білий лелека і принесе йому чудове кавунове насіння.
Але лелеки все не було…
Нарешті лелека прилетіла й кинула багатієві три кавунові насіння.
Багач весь затремтів від жадібності. Він схопив насіння і тут же посадив їх у землю.
Незабаром з’явилися паростки, розгорнулося широке листя, поповзли по землі довгі зелені батоги, зацвіли квіти, а потім виросли величезні кавуни.
Коли кавуни встигли, багатій покликав у гості всіх своїх рідних. Зібралися його рідні та друзі, такі ж багатії. Щойно вдарили кавун ножем, він тріснув, і з середини вилетів цілий рій злих джмелів. А джмелі ці були як великі горіхи. Почали вони дзижчати і жалити і багатія, і його рідних. У всіх здулися щоки, заплили очі, розпухли губи, і розбіглися геть із лайкою та криками.
