Жила колись у хатинці на краю лісу стара.
От пішла вона у ліс по гриби і непомітно забрела далеко в гущавину.
Раптом вийшов їй назустріч страшний вовк:
– Гей, бабо, я тебе з’їм!
Злякалася стара і відповідає:
– Ой, вовчику, не їж мене! Я старенька вже, поки ти мене з’їси, усі зуби обламаєш.
Але є в мене три дочки: Тверденька, М’якенька і Солоденька, усі троє молоді, гарні, рум’яні, як стигла вишня. Приходь увечері до моєї хати, я віддам тобі одну з них.
Повірив їй вовк і пішов, облизуючись і наперед тішачись смачною вечерею.
А стара мерщій побігла додому. Ввечері вона прибрала з подвір’я всі речі, загнала в хату худобу, замкнулася з ними всередині та підперла двері поліном.
От стемніло, прийшов вовк до хатки. Постукав він у двері й закричав:
– Гей, бабо, відімкни! Віддавай мені свою дочку Тверденьку!
А стара й відповідає йому:
– Тверденькою я підперла двері!
– Ну тоді давай мені М’якеньку! – каже їй вовк.
– Ліжко в мене м’якеньке! – відповіла стара, узяла подушку й лягла.
Розсердився вовк, кричить:
– То давай мені Солоденьку!
– А солоденько я спатиму! – відповіла стара.
Зрозумів вовк, що обманула його стара, але нема чого робити, побіг він до лісу злий та голодний.
