Одного разу в село прийшов мандрівний фокусник. Багато народу зібралося подивитися його виступ. Коли фокусник дістав з свого капелюха кролика, мешканці села нагородили його бурхливими оплесками.
Недалеко від площі, де виступав фокусник, причаївся в кущах тигр. Ніким не помічений, спостерігав він за виступом. Пізно ввечері тигр підстеріг фокусника, коли той ішов відпочивати.
– Я бачив, як ти дістав з капелюха кролика! – прогарчав тигр. – Я хочу, щоб ти витягнув для мене маленьке тигренятко!
– Але кролик весь час був в капелюсі, – тремтячи від страху, пробурмотів фокусник. – Не в моїх силах створювати тварин з повітря.
– Або ти дістанеш для мене тигренятко, або дуже пошкодуєш, що народився на світ, – грізно сказав тигр.
– Добре, добре, – відповів фокусник, міркуючи, як бути. – Але на це піде, принаймні, місяць.
– Нічого, я почекаю.
– Є ще дещо, – повільно промовив фокусник, обдумуючи рятівну думку, яка прийшла йому в голову. – Весь цей місяць ти повинен будеш їсти тільки молоко і рис.
– Молоко і рис? – вигукнув здивований хижак.
– Так, інакше фокус не вийде.
– Ну добре, погодився нарешті тигр. – Я буду їсти тільки молоко і рис.
І хижак зник в джунглях.
Через місяць він з’явився знову і попросив, щоб фокусник виконав свою обіцянку і витягнув з капелюха тигренятко. Голос тигра було ледве чути, так як він дуже охляв на своїй молочно-рисовій дієті.
Чародій скликав все село, щоб всі побачили диво.
– Це мій надзвичайний виступ спеціально для нашого гостя! – оголосив він. – Замість кролика я дістану з капелюха маленьке тигреня.
Він пробурмотів якесь заклинання, зробив над капелюхом кілька пасів руками, а потім з гучним криком засунув в капелюх руки і дістав звідти маленьке пухнасте звіреня.
– Кошеня! – голосно засміялися глядачі.
Кошеня занявкало.
Тигр був обурений. Він збирався грізно загарчати, але замість цього знесилено пискнув:
– Мяяяаааууу!
Сільські мешканці реготали до упаду. Тигру стало так соромно, що він стрибнув у кущі і втік, і більше його ніколи не бачили в цьому селі.
