Розповідала якось трясогузка, чому тисячоніжка не вийшла заміж за черв’яка, а черв’як не одружився з тисячоніжкою.
Ось як це було.
Давним-давно, під одним старим каменем жила красуня тисячоніжка. Вона була відомою на всю провінцію чепурухою і невтомно милувалася своїми маленькими і красивими ніжками. А оскільки ніжок у неї було багато, то, почавши ними милуватися вдосвіта, вона закінчувала це робити лише увечері наступного дня.
А недалеко від тисячоніжки жив черв’як. Це був дуже трудолюбивий черв’як. Цілими днями щн копирсався в землі, прокладав довгі тунелі, незвичайні підземні ходи і був дуже задоволений собою.
Від постійного повзання під землею тіло черв’яка було дивовижно блискучим, довгим і спритним.
Одного разу після дощу черв’як виліз із своєї підземної хати на поверхню, побачив тисячоніжку і одразу ж покохав її. А тисячоніжка побачила черв’яка і теж покохала його.
У той же день черв’як знайшов сваху – це була стара ящірка – і направив її до батьків тисячоніжки. Ящірка так розхвалювала красу і розум черв’яка, його довгий тулуб, його багатоповерхове підземне житло, що тисячоніжка зразу ж дала згоду вийти за черв’яка заміж.
Як тільки про це довідались інші черв’яки, вони стали звиватися, зітхати і охати.
– Це жахливо! – вигукували одні.
– Подумайте тільки: у його нареченої тисяча ніг! Нещасний черв’як ніколи не зможе розплатитися з шевцем!
Інші казали:
– Наречена – чепурушка! Вона буде вимагати собі п’ятсот пар черевиків буденних, п’ятсот святкових, а також п’ятсот пар червоних саф’янових чобітків!
А подруги тисячоніжки теж були невдоволені:
– Що вона знайшла в цьому черв’яку? Адже у нього немає жодної пари ніг. Це якась потвора! – говорили одні.
– Подумати тільки, – підхоплювали другі, – скільки днів треба витратити, щоб викроїти, зшити і накрохмалити одяг на таку довгу незграбну фігуру!
Треті жахалися:
– Бідна тисячоніжка! Вона ніколи не буде мати спокою. Їй доведеться з ранку до вечора прати білизну, колотити вальками і крохмалити костюм чоловіка. Адже черв’як живе під землею і так брудниться, що йому доведеться міняти одяг десять разів на день.
Коли тисячоніжка почула пересуди своїх подружок, вона дуже розхвилювалась. І коли на радощах наречений влаштовував під землею новий поверх для своєї майбутньої дружини, тисячоніжка розмірковувала про свої майбутні обов’язки.
Вона думала про довгий одяг, що їй доведеться шити для свого чоловіка, про те, що цей одяг доведеться весь час прати і крохмалити, що їй завжди доведеться турбуватися про те, щоб у домі був затишок, чистота і свіжість повітря.
Лежачи під каменем, тисячоніжка думала про це вдень і вночі і, нарешті, так розхвилювалася, що вирішила не виходити за черв’яка заміж.
А черв’як в цей час згадав, що казали йому знайомі. Згадав і розсердився: “Справді, де я візьму стільки грошей, щоб узути тисячоніжку?”
Коли черв’як підрахував, скільки треба грошей для того, щоб зшити п’ятсот пар простих сандалів, від хвилювання він навіть стиснувся. А коли уявив, скільки йому доведеться заплатити за червоні саф’янові чобітки, то майже втратив рівновагу.
– Це неможливо! – закричав черв’як.
– Де вона буде зберігати таку кількість взуття? А який тупіт стоятиме в домі, коли тисячоніжка буде ходити в черевиках на дерев’яній підошві! Від такого гуркоту можна оглухнути!
Бідний черв’як бачив себе вже пограбованим, нещасним і замученим. Забившись в свою найвіддаленішу підземну кімнату, черв’як взяв туш і пензлик і написав своїй нареченій листа, в якому він відмовлявся від одруження.
Тоді ж, коли тисячоніжка отримала листа від черв’яка, черв’як одержав такого ж листа від тисячоніжки. Весілля не відбулося і черв’як назавжди залишився холостяком, а тисячоніжка до смерті жила самотньо під старим каменем. І не знав дурний черв’як, що тисячоніжка не носить ніяких черевиків, а ходить босоніж, а лінива тисячоніжка і не підозрювала, що черв’як завжди носить один і той же одяг, який ніколи не брудниться.
От що буває, коли слухаєш чужі теревені і віриш чужим і до того ж дурним розмовам.
