Зимового ранку пішла маленька Яринка до саду. Надворі був великий мороз. Ніде не видно пташок. Навіть горобців немає.
– Де ж горобці поховалися? – подумала Яринка.
Прийшла до хати, стала під стріхою. Почула, як там зацвірінчав горобець. А потім на землю впали крижані крапельки, мов маленьке намисто.
– Що воно таке? – подумала Яринка.
І здогадалася: це горобці плачуть від холоду, горобині сльози замерзають і падають додолу крижаним намистом.
Бідні горобчики!
