Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір’ю.
– Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, – сказала перша дочка.
– Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, – промовила друга дочка.
– Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, – сказала третя.
– Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, – щебетала четверта.
– Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, – промовила п’ята.
– Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, – сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці помити ноги.
