В дрімучому лісі і в глибокому яру ще лежить холодний сніг. Спить підсніжник під торішнім листком. Синіє лід на ставку.
Тільки на схилах горбків розтав сніг, побігли струмочки. В синьому небі заграло ясне сонечко.
Вийшла з хати маленька дівчинка Маринка і побачила сіру пташечку в небі. Пташечка співала, ніби срібний дзвіночок на крилах піднімала, а він тремтів, тремтів.
– Мамо, що це за пташечка співає? – запитала Маринка.
– Жайворонок, – відповіла мама.
– Чому ж він так рано прилетів? Чому так радісно співає? Ще ж сніг лежить…
– Жайворонок сонечку допомагає, – відповіла мама.
– Як же він допомагає? – Здивувалась дівчинка.
– Коли жайворонок летить в синє небо, воно стає теплішим.
