У часи давні один молодий селянин, на ім’я Масао, полюбив дочку рибалки – красуню О-таке. О-таке теж полюбила Масао. День і ніч думали вони одне про одного. Одного разу зустрівши дівчину, Масао сказав:
– Завтра я пришлю до твого батька сватів з подарунками… Задоволена О-таке побігла додому. Але в будинку її очікувало нещастя. У гостях у батька сидів старий багатий крамар і говорив:
– Ти, звичайно, пам’ятаєш, що винен мені сто монет? Рибалка поклонився крамареві й сказав:
– Хто забуває про свої борги, той годиться тільки на корм рибам.
– У такому випадку поверни мені через день увесь борг. Якщо не повернеш, я посаджу тебе до в’язниці.
Заблагав бідний рибалка:
– Не губи мене, пошкодуй хоча б мою дочку!..
Тоді крамар сказав:
– Добре. Я пожалію тебе, але тільки при одній умові: через день О-таке повинна стати моєю дружиною.
Так сказавши, старий крамар піднявся й пішов.
Вранці, коли свати Масао прийшли з подарунками до батька О-таке, вони довідалися, що завтра дівчина стане дружиною старого крамаря. Свати поспішили до Масао й розповіли йому сумну звістку.
Довідавшись про це Масао побіг до рибалки. Він побачив батька славної О-таке, розпластався перед ним на землі й став благати:
– Я люблю твою дочку більше життя. Віддай мені її за жінку, і клянуся, що за усе своє життя вона не проллє ні однієї сльозинки.
Зітхнув рибалка й відповів:
– Хіба у тебе є сто монет? Хіба ти зможеш віддати мій борг крамареві? Хіба ти зможеш урятувати мене від в’язниці? Нічого не поробиш, прийдеться моїй дочці покинути післязавтра мій бідний дім.
Вигукнув спересердя Масао:
– Ліпше мені осліпнути, чим бачити О-таке дружиною потворного й жадібного старого!
І у той же день він покинув рідне село, щоб поселитися у сусідній провінції.
Багато годин пройшов Масао без відпочинку, і ніч застала його у лісі. Молодий селянин вибрав велике дупло, заліз у нього й задрімав. Опівночі Масао прокинувся від сильного шуму. Він визирнув з дупла й побачив демона, що летів з ящиком на спині. Демон опустився на сусідньому дереві, зірвав з ящика кришку й витягнув звідти поважного старця, схопив його і прив’язав до дуба, позіхнув і сказав:
– Хочу спати. На зорі прокинуся й зніму тебе!..
Демон позіхнув ще раз, потім поклав біля себе меч і відразу ж захропів.
Масао бачив зі свого дупла, як прив’язаний до дерева старець намагався розірвати мотузки. Але демон прив’язав його так міцно, що всі старання були даремними.
Тоді Масао виліз із дупла, тихенько підповз до старця й поперерізував мотузки, якими той був зв’язаний. Не втрачаючи ні секунди, звільнений старець підбіг до демона, схопив меч і простромив ним спляче чудовисько. Після цього він вклонився Масао і промовив:
– Шляхетний юначе, ти врятував мені життя, і я хочу нагородити тебе.
Із цими словами старий витягнув з-за пояса мертвого демона віяло й почав ним обмахуватися. І чудо! Старий почав молодіти. Не пройшло й хвилини, як перед Масао стояв молодий чоловік.
– Масао! – сказав він.- Демон украв у мене це віяло молодості. Тепер я дарую його тобі. Знай, що старій людині варто обмахнутися цим віялом п’ять разів – і він стане вдвічі молодшим.
І чоловік зник на очах здивованого Масао.
Молодий селянин подивився на чарівне віяло й подумав: “У нашому селі майже у кожному домі живуть немічні старі. Нехай це віяло принесе їм щастя”.
Опівдні він підійшов до свого села й відразу ж помітив у будинку крамаря багато людей.
– Що тут відбувається? – запитав Масао. Хтось відповів йому:
– Сьогодні старий крамар одружується на красуні О-таке. Він вибачив її батькові борг і подарував йому п’ять великих перлин. Підемо з нами на весілля. Коли Масао переступив поріг будинку крамаря, усі гості були вже у зборі й чекали наречену.
Масао сів неподалік від крамаря й теж став чекати на О-таке.
Незабаром пролунали радісні вигуки: це несли у паланкіні наречену.
Сумна О-таке сіла, як належиться, навпроти нареченого й відразу ж побачила Масао. Крамар помітив, що наречена дивиться на Масао, розсердився й сказав молодому селянинові:
– Зараз же йди звідси! Я тебе не кликав на своє весілля! Масао піднявся й сказав:
– Для щастя О-таке мені нічого не жаль. Ось тобі віяло молодості, обмахнися ним п’ять разів, і ти станеш удвічі молодшим.
Крамар вирвав з рук Масао віяло й почало обмахуватися. Відразу ж його лиця зникли глибокі зморшки, сиве волосся знову стали чорним, спина випрямилася, у очах з’явився блиск. Коли він змахнув віялом у п’ятий раз, то перетворився зі старезного старого у міцного сорокалітнього чоловіка.
– А тепер поверни мені віяло, і я піду, – сказав Масао.- У нашому селі так багато старців. Сьогодні усі вони будуть знову молодими. Але крамар відіпхнув Масао й закричав:
– Я не хочу залишатися сорокалітнім! Я хочу бути таким же молодим, як і ти!
Із цими словами він змахнув віялом у шостий раз.
Та отут усі гості побачили, що наречений миттєво перетворився у немовля. Немовля борсалася у святковому одязі крамаря й волало на весь будинок. Гості не могли стриматися від сміху.
– Ну й наречений! Тепер йому потрібна не жінка, а нянька! Масао ж не став глузувати із крамаря. Він підійшов до батька О-таке, простягнув йому віяло й сказало:
– Ось мій весільний подарунок. Хіба молодість коштує менше, п’яти перлин?
Тут усі старі, які були на весіллі, закричали:
– Немає нічого на світі дорожчого молодості!
Батько О-таке прийняв від Масао весільний подарунок, і на другий день відсвяткували весілля Масао й О-таке. На весілля було запрошено усе село. Не прийшов тільки крамар. Та і як він міг прийти на свято, коли ще не вмів ходити й лежав, запеленаний, у себе в будинку?
О-таке й Масао прожили довге і щасливе життя.
Від дня весілля О-таке і Масао ніхто у їхньому селі не знав старості, усі були молоді й здорові.
