Жила-була коза з козенятами. Ходила коза до лісу їсти травицю та пити водицю.
Як тільки піде — козенятка замкнуть хатинку і самі нікуди не виходять. Повернеться коза, постукає в двері і заспіває:
— Діточки мої, козеняточка,
Одмикайтесь, одчиняйтесь,
Ваша матінка прийшла,
Молочка вам принесла!
Козенята відчинять двері та впустять мати. Вона їх погодує, напоїть і знову йде до лісу, а козенята замкнуться міцно-міцно.
Вовк підслухав, як співає коза. От раз пішла коза, вовк побіг до хатинки і закричав товстим голосом:
— Діточки мої, козеняточка,
Одмикайтесь, одчиняйтесь,
Ваша матінка прийшла,
Молочка вам принесла!
Козенята йому відповідають:
— Чуємо, чуємо — не матінки це голос! Наша матінка співає тоненьким голосом.
Вовку робити нічого. Пішов він до коваля і велів собі горло перекувати, щоб співати тоненьким голосом. Коваль йому горло перекував. Вовк знов побіг до хатинки й сховався за кущ.
Ось приходить коза і стукає:
— Діточки мої, козеняточка,
Одмикайтесь, одчиняйтесь,
Ваша матінка прийшла,
Молочка вам принесла!
Козенята впустили матір і давай розказувати, як приходив вовк і хотів їх з’їсти.
Коза нагодувала, напоїла козенят і суворо наказала:
— Хто прийде до хатки, стане проситися товстим голосом — не відчиняйте двері, нікого не впускайте.
Тільки пішла коза, вовк знову прийшов до хатинки, постукав і почав співати тоненьким голосом:
— Діточки мої, козеняточка,
Одмикайтесь, одчиняйтесь,
Ваша матінка прийшла,
Молочка вам принесла!
Козенята відчинили двері, вовк кинувся в хату і всіх козенят з’їв. Тільки одне козеня сховалося в пічці.
Приходить коза, скільки не гукала, не співала — ніхто їй не відповідає. Бачить — двері відчинені, вбігла в хатинку — там немає нікого. Зазирнула в піч і знайшла одне козеня.
Як дізналася коза про свою біду, як сіла вона на лавку — почала сумувати, гірко плакати:
— Діточки мої, козеняточка,
Нащо ви одмикалися, одчинялися,
Злому вовкові діставалися?
Аж тут вовк входить до хати і каже козі:
— Що ти на мене наговорюєш, кумо? Не я твоїх козенят з’їв. Не треба сумувати, ходімо краще до лісу, погуляємо.
Пішли вони в ліс, а в лісі була яма, а в ямі багаття горіло. Коза й каже вовкові:
— Давай, вовче, спробуємо, хто перестрибне через яму?
Стали вони стрибати. Коза перестрибнула, а вовк стрибнув, та й впав в гарячу яму.
Черево в нього від вогню урвався, козенята звідти вискочили, всі живі, та мерщій до матері!
І стали вони жити-поживати як і раніше.
