Зосталась жінка удовою і вже зістарилася; сидить, журиться. Раніше-то степів було багато, на їх люди були не дуже голодні; так та жінка, горюючи, й каже:
– Хоч би сам чорт прийшов та виорав мені ниву.
Іде той чорт, зробився мужиком і до неї в хату увійшов, каже:
– Здорова будь, бабо!
– Здоров!
– Я чув, що ти клопочешся, бо нема кому степу виорать?
– Клопочусь.
– То я тобі виорю.
Чорт заходивсь і виорав ниву; питається тієї баби:
– Що ми, – каже, – посіємо?
А баба йому:
– Посієм моркву, морква добре росте, а бадилля ще більше.
Чорт не знав, що з неї їсти, та думав, що бадилля. Баба його й питає:
– Як же ми будемо ділитися?
– Ділитися, – каже чорт, – будемо так: те, що зверху, те мені, а тобі – коріння.
Баба тільки усміхнулась, дума собі: добре!
От насіяли, вродила морква. Чорт забрав бадилля на в’язку й приносить додому. Ті, його чорти-товариші, й сміються:
– Каже, що він розумний. Де в біса! Його й баба обманула. Було б тобі те брать, що в землі, а не те, що зверху.
Він каже:
– От як піду на другий год, то я її обману.
На другий рік виорав їй ниву; приходить до баби й питає:
– Що посіємо?
– Мак, – каже баба.
Посіяли. Чорт старається та поливає. Ті лопуцьки ростуть великі, а маківки ще більші. Дозрів мак. Баба питає:
– Як ми будем ділитися?
А чорт і каже:
– Мені те, що в землі, а тобі – що зверху.
Баба маківки позрізувала, а чорт бадилля зв’язав і поніс додому. Чорти знову соромлять його. Він тоді спересердя каже:
– Піду сякої-такої віри бабу вб’ю.
Приходить він до тої баби, а вона й пита:
– Чого ти прийшов?
– Я тебе, бабо, вбити хочу.
Та баба йому й каже:
– Е, ти чорт, бісової віри, здоровий, іще й справді вб’єш мене, а треба битися по правилах.
– Як, – пита чорт, – по правилах?
– Візьми верхові вила, а я візьму качалку, та підем у хлів битися. (Вона знов його обманула).
Увійшли вони у хлів битися, той чорт зачепився за бантину ріжками, бо вила були довгі, а баба, де влучить чорта, там і б’є. Той чорт просить:
– Бабо, голубочко, на тобі верхові вила, а мені дай качалку та ходім надвір биться.
Оддав чорт бабі вила, а сам узяв у баби качалку й пішли надвір биться. Чорт маха качалкою кругом себе, а баба його вилами штурха. Чорт бачить, що біда, та хода! Прибіга додому, а з нього сміються і з дому проганяють, що два рази баба обманула, а на третій ще й побила. Той чорт тоді й пішов. Ходив-ходив голодний днів зо три; зайшов на степ, а мужик пеньки корчує. Чорт зробився чоловіком і каже:
– Здоров, чоловіче! Чи даси мені хоч повечерять, як я поможу тобі пеньків корчувать?
– Дам, – каже.
Чорт так корчує, що геть усі пеньки повиривав до вечора. Приїжджає мужик з чортом (не зна мужик, що то чорт), випряг коня; пішов з ним у хату; жінка насипала там борщу, ріже хліб. Діти кажуть:
– І я їсти хочу, і я їсти хочу!
А той чоловік і каже:
– Чорта з’їжте!
Той чорт з хати! (І пообідав якраз!)
