Жили два сусіди – бідний і багатий. Бідний ходив голодний та й порваний. А одного разу він пішов до міста, побув там якийсь час та й купив корівчину.
Багач нагнувся через пліт – питає:
– Звідки маєш корівку?
– Заробив у місті грошей і купив на ярмарку. За три тижні куплю собі й коника. Тоді стану газдою!
«Ади, і жаба пнеться у воли!» – подумав багач.
І через три тижні газда сказав жінці:
– Ходімо у хащу. Як наш сусід буде вертатися з міста, то вб’ємо його й заберемо гроші…
Засіли вони в лісі. Чекали цілий день і добре зголодніли. Надвечір уздріли бідного сусіда, що вертався з міста. Багач вискочив з корчів, ударив його сокирою – вбив. Забрали торбу і втекли у яр. Там одразу обмацали торбу, вивернули її, але знайшли лише окраєць хліба і кусень солонини. Багач і його жінка зраділи і тому, бо дуже зголодніли.
Їли, скільки їли, коли раптом жінка схопилася:
– Йой, чоловічку, зараз піст святий – великий гріх солонину їсти!
– Правду кажеш, жінко! Най бог простить… – і чоловік виплюнув із рота солонину та й перехрестився.
