Кажуть, раніше на Заході гримучих змій було мабуть-невидимо, вони перекочувалися по землі, наче хвилі морем. І ковбоям доводилося ставити худобу на ходулі, щоб їх не вкусила змія. І все ж були, як показує випадок з Леандром, змії, налаштовані дружньо. Візьмемо хоча б наприклад випадок із золотошукачем, який вирушив шукати золото у 1848 році Здається, звали його Старий Пайк. Так от, господар копальні найняв його з напарником на свою шахту і звелів їм спуститися якомога глибше, подивитися, чи немає там золота.
Ще дорогою на копальню Старий Пайк ненароком засунув руку в кишеню і витягнув звідти мишеня, дуже симпатичне. А оскільки тварин він взагалі любив, то вирішив його приручити та взяти із собою у шахту, для розваги.
Спустившись у шахту, друзі-золотошукачі побачили там хитромудрий підйомний механізм, який дозволяв спускати та піднімати мотузку за допомогою осі та рукояті. Старий Пайк був від природи худим і сухорлявим, тому вирішив першим випробувати витяг. Прив’язав до пояса мотузку і наказав напарникові спустити його якомога глибше.
Він опустився на десять метрів, як раптом мотузка обірвалася, і Старий Пайк ніби грузило полетів униз і вдарився об дно. Напарник, що залишився нагорі, заглянув у шахту, нічого не побачивши і не почувши, вирішив, що Пайк забився на смерть, перелякався і втік.
Однак Старий Пайк незабаром отямився і задумався: як вибратися з цієї шахти? Лізти вгору по стрімкій стіні було неможливо, а кінець обірваної мотузки був надто високо від нього. Щоб розрадити себе, Пайк витяг з кишені мишеня. Слава Богу, воно анітрохи не постраждало від падіння, тільки вуса посивіли – мабуть від страху.
Старий Пайк засунув мишеня назад у кишеню і тут раптом помітив, як зверху щось падає, ковзає по стіні і розпластується нерухомо біля його ніг. Це була величезна гримуча змія метрів двох завдовжки, не менше. Від падіння вона, мабуть, знепритомніла. Старий Пайк швиденько наступив на неї ногою і придавив їй голову до землі. Він легко впорався б зі змією, але від природи любив тварин і тому забрав ногу, тільки не зовсім.
Нарешті змія розплющила очі і почала звиватися, бажаючи звільнитися, а Старий Пайк став умовляти її, кажучи, що нічого поганого їй робити не збирається. Звиватися змія перестала, але поглядала на Пайка злякано і з недовірою. Тут Пайк згадав про мишку. Він знав, що змії дуже люблять мишей, і хоча йому було боляче і неприємно, він вирішив пожертвувати мишею, щоб задобрити змію.
Іншого виходу він просто не бачив.
Змія миттю проковтнула мишку і подивилася на Пайка вже з вдячністю. Та й взагалі намагалася виявити таку прихильність, що Пайк ризикнув зняти ногу з її голови. А потім заговорив із нею; він взагалі любив розмовляти з тваринами та запевняв, що вони його розуміють. Він поскаржився їй на своє тяжке становище. Змія заморгала і, здавалося, задумалася. І відразу почала діяти. Залізла Старому Пайку на руки і скрутилася там калачиком. А потім стала розгойдувати головою, і Пайк збагнув, що вона розгойдується, щоб зробити стрибок до верхнього краю шахти. Глибина шахти була неабияка, навіть для такої довгої двометрової змії, як ця, але гра коштувала свічок.
Розхитавшись, змія напружилася всіма своїми м’язами, подала знак Пайку, він підкинув її, і вона злетіла вгору. Змія дострибнула до хрестовини витяга і витягнула шию – власне, всяка змія складається до половини з шиї, а потім іде хвіст. Так от, вона витягла шию і вп’ялася зубами в хрестовину. Зависнувши на зубах, вона поступово підтяглася нагору і зникла з поля зору.
А Старий Пайк сидів унизу і чекав, що буде далі. Правду кажучи, він був трохи збентежений. Виходило, він і мишку погубив, і від змії нічого не отримав – ні тобі спасибі, ні до побачення. Він залишився зовсім один на дні глибокої шахти без жодної надії на порятунок.
Минуло кілька годин, впали сутінки, вони були такі щільні, що Старий Пайк вирішив влаштувати з них м’яке ліжко, щоб поспати. Але голод не давав йому спати, довелося дістати ніж і відрізати підошву черевика, щоб пожувати її, щоб втамувати голод. І саме тоді зверху в шахту з шумом посипалися камінці. Старий Пайк підвів очі. Щось повільно спускалося вниз.
Пайк закричав від радості, вирішивши, що це його друг повернувся, щоб урятувати його. Але відразу впав духом. То був його друг, але тільки не напарник, а гримуча змія та не одна, а з собі подібними. Тримаючи одна одну за хвости, вони витяглися в довгу мотузку, яка дісталася аж до дна шахти. Найдовша змія обвилась навколо стовпа, наче зачепилася за якір. У Пайка серце затремтіло від хвилювання, коли він зрозумів навіщо повернулася гримуча змія зі своєю рятувальною командою.
Змія кивнула Пайку головою, він схопився за слизький лускатий канат і, перехоплюючи його руками, поліз нагору. Він був просто щасливий, так би й обійняв усіх своїх рятівників по черзі.
Ще не діставшись до середини шахти, він раптом почув, ніби хтось тоненько попискує в кишені. Ось так! Так це ж його мишеня з сивими вусами! Виявляється, гримуча змія з дружніх почуттів узяла і виплюнула мишеня ціле й неушкоджене, хіба що за вухами в нього трохи спітніло.
Коли Старого Пайка бачили востаннє, ручне мишеня було все ще при ньому і ховалося у його кишені. Він був від природи великим любителем тварин, мухи б не образив. Що до гримучих змій, їх Старий Пайк вважав і найкращими друзями людини.
Більшість із цим може не погодитися, але ж більшість і не падала на дно глибокої шахти. А може, в наші дні гримучі змії стали вже не такими, якими були сто років назад, хоча тільки минулого тижня розповідали історію про змію, яка вчилася грати на гітарі. Щоправда, не вір всьому, що чуєш.
