За часів, коли перші кораблі тільки-но дісталися берегів благословенної Америки, на багатьох судах у лікарській валізці завжди зберігався так званий “список симптомів”, у якому були записані симптоми, а також перебіг різних хвороб.
Але це ще не все. За описом симптомів хвороби йшов припис, де зазначалося, що і в яких випадках треба робити, як лікувати хворого, якими препаратами і в яких дозах. Кожний симптом мав власний порядковий номер. І кожному номеру відповідав той чи той медичний препарат.
Приміром, якщо симптоми у хворого були на застуду, то в списку ця хвороба позначалася числом “вісім”, за яким була закріплена мікстура від застуди. Якщо хворий підвернув ногу, то його діагнозу відповідала цифра “шістнадцять” у “списку симптомів” і відповідно призначався бальзам від ударів та розтягнень. Ну і так далі…
І от якось одного разу на судні занедужав матрос.
Але найгіршим виявилося те, що напередодні шторм змив корабельного лікаря за борт, отож не було кому лікувати. Тоді капітан корабля, містер Барбоса, зважився сам узятися до лікування. За симптомами, які описав хворий, у “списку” на недугу найбільше скидалася болячка під номером “одинадцять”.
Однак лікар, що пішов на корм акулам, був безвідповідальним, і пляшечка з потрібним номером виявилася порожньою. Коли капітан Барбоса виявив цей факт, він, ясна річ, збентежився, проте не надто сильно.
– Дурниці! – мовив “морський вовк”.
– Якщо немає одинадцятого, то влийте в пащеку хворого по півдози номера “шість” і номера “п’ять”. І дайте запити ромом. Шість плюс п’ять – одинадцять: може, й очухається!..
Матрос довго хворів, але, як сказав капітан, урешті очухався. Але що спричинило його видужання: міцне здоров’я, капітанський рецепт чи кубинський ром – брехати не будемо.
