Якось мавпа задумала подорожувати Гімалаями і склала докладний план свого шляху: де в перший день зупиниться, де на другий снідатиме — все записала! Потім ще раз усе прикинула, перевірила та похвалила себе за акуратність. Коли мавпа почала укладати речі, повз пролітав орел.
— Куди збираєшся? — гукнув він мавпу.
— Подорожувати Гімалаями! – гордо відповіла та. — Хоча це й дуже високі гори, я неодмінно вирушу туди, навіть якщо мені доведеться йти все життя! Вже все готове! Три дні я розраховую провести на Джомолунгмі… А ти, братику, невже не хочеш прогулятися?
— Ой, сестричко, яка ти смілива! — вигукнув орел. – Бажаю тобі удачі! А я маю інші справи, не можу зараз подорожувати!
Він змахнув крилами і відлетів. А мавпа пов’язала всі речі і раптом знайшла у своєму плані помилку: як іти туди і назад, там записано, а ось як гуляти Джомолунгмою, вона не обдумала! Мавпа розв’язала речі і почала складати новий план.
Другого дня з неба знову злетів орел:
— Сестричко мавпо, ти ще не вирушила в дорогу?
— План не закінчила, довелося на день відкласти! Але сьогодні неодмінно вирушу!
Тільки орел полетів, як мавпа знову переглянула план: виявляється, вона забула вказати місця, де ходитиме з великої потреби, а де з малої. Знову довелося залишитись. На третій день мавпа знову почула питання орла:
— Сестричко, все ще переробляєш план?
— Так, – відповіла вона, – але вже більше не доведеться, цей план буде найдокладнішим. Як закінчу його, можна вважати, що пройшла дві третини шляху!
Орел із сумнівом вислухав розмови мавпи, змахнув крилами і помчав у далечінь. Мавпа ж складала речі, пакувала пакунки, готувала провізію… Клопотала на повну силу! Але тільки-но зібралася в дорогу, як помітила, що сонце вже хилиться на захід.
“Не підходить! – подумала вона. — Запізно, в плані записано, що вирушати в дорогу треба, коли сонце на сході, а якщо сьогодні піти, весь план зламаєш!»
На четвертий та п’ятий день йшов дощ. І мавпа не рушала в дорогу, тому що в плані було сказано, що виходити треба в ясну погоду… На сьомий день, як сонце виповзло на гірські вершини, мавпа звалила на спину речі, взяла план подорожі і рушила до Гімалаїв. Вона йшла, розгойдуючись на ходу, і тріумфувала:
«Сьогодні зроблю привал на лузі, завтра – в ущелині, післязавтра – на вершині гори, а через шість днів повернуся додому. Я буду першою мандрівницею Гімалаями!»
І тут вона почула зверху голос орла; мавпа зупинилася і крикнула:
— Привіт! Я йду до Гімалаїв! Прощай! Як тільки повернуся, обов’язково розповім тобі всі новини!
— Дякую, сестрице! Тільки дарма не старайся! Я лечу звідти і всі новини знаю! – відповів їй орел.
Мавпу ніби холодною водою облили, вона остовпіла і не могла вимовити жодного слова. А потім сумно попленталася назад.
— Чому ти повертаєшся? — спитав орел.
— Не піду в Гімалаї! – буркнула вона. — Вирішила мандрувати до Куньлунем!
— Хіба не маєш плану?
— Цей план не годиться, треба складати новий!
