Один молодий селянин, син заможного господаря, ні за що не хотів одружуватися. Думалось йому, що занадто раннє одруження частенько добром не закінчується. Зовсім іншої думки був його батько. Він не втомлювався повторювати синові, що неодружений господар небагато чого вартий, – недарма ж кажуть, що хата трьома кутами на жінці тримається і лише четвертим – на чоловікові. Притому дружину треба вибрати замолоду, пізнє одруження – чорту потіха. Вмовляв, вмовляв батько сина – і свого домігся: привів син жінку до хати. Та не пощастило бідоласі. Баба попалася зла, сварлива, нелагідна – суща відьма. Господиня вона була нікудишня, а неодмінно хотіла всім верховодити. Що чоловік привозив до дому возами, то вона примудрялася виносити з дому під фартухом. З ранку до вечора вони сварилися і сперечалися через всякі дрібниці. У будинку, де колись жили тихо і мирно, тепер було пекло. Чоловік під будь-яким приводом ішов з дому і повертався тільки пізно ввечері.
Якось ранньою весною батько і син поїхали орати ділянку поля, серед лісу. Кожен привів свого вола, і вони запрягли обох разом, щоб робота краще йшла. Опівдні батько з сином пішли додому обідати, а волів залишили в лісі. Прив’язали їх до смерек, підкинули кожному по оберемку сіна. І треба ж біді трапитися: нишпорив в тому лісі вовк і відчув свіжину. Вчепився він одному волові в горло, загриз його, потім і другого зжер, до кісточок.
Вернулися вони після обіду, дивляться – немає на місці їх волів. Шукали, шукали – і що ж знайшли? В одному місці – половину хвоста, в іншому – голова, в третьому – копита та купка тельбухів. Здогадалися вони, що це вовча робота. Вистежили розбійника і накрили його в хащах, він до того нажерся, що з місця рушити не міг. Зв’язали його і стали радитися, яку б йому придумати найжорстокішу кару. Батько сказав, що найкраще затиснути вовку хвіст у важкій розщепленій колоді і заморити його голодом. Але синові здавалося, що і цього мало.
– А знаєш що, тату? – сказав він раптом. – Давай нічого йому не робімо, тільки оженимо! Ось це буде страшніше самої жорстокої кари!
