Один слуга два роки трудився, а одержав у хазяїна за роботу лише чотири песети. Спершу він хотів відмовитися: це ж знущання – стільки поту проливав,– але гроші були потрібні на дорогу додому.
От іде він, аж зустрічає старця і чує: «Подайте милостиню!» Слуга дістав гаманця, узяв чотири песети й дав старцеві: «Оце все, що заробив за два роки». А старець на те:
– А тепер попроси в мене, що захочеш.
– Хочу,– сказав хлопець,– таку рушницю, щоб завжди влучала в ціль, і скрипку, щоб змушувала танцювати всіх людей, коли я на ній гратиму.
Старець дав йому рушницю і скрипку, й слуга повернувся до маєтку свого колишнього хазяїна. Той саме дивився на дуже гарну пташку, що сиділа в кущах,– хотів спіймати її.
От слуга стрельнув – і влучив у пташку.
Побачив хазяїн, як упала пташка, і кинувся до неї, щоб підібрати. Але тільки зайшов у кущі, як слуга, щоб помститися хазяїнові, заграв на скрипці.
Кинув хазяїн пташку і пустився в такий танець, наче гуляв на великому святі. При цьому він подряпався і так порвав одяг об чагарники, що залишився майже голим.
Слуга перестав грати тільки тоді, коли хазяїн дав йому туго набитий гаманець. Та варто було слузі зупинитися, як хазяїн спробував забрати гроші назад. Слуга не віддавав.
Тоді хазяїн зайшов у дім і надів новий одяг. Схопив слугу і повів до суду, сказавши, що той обікрав його. І бідного слугу засудили до страти на шибениці.
От перед смертю його й питають, чи є в нього якесь останнє бажання, бо завжди виявляють таку милість до тих, кого вішають. Слуга і просить дозволити йому пограти на скрипці. І, хоч хазяїн був проти, судді не побачили нічого поганого в тому, щоб він заграв, і звеліли подати скрипку.
І тільки слуга повів смичком, як усі люди пішли в танець. А хазяїн, хоч як чіплявся за кущ, проте кущ вирвався з корінням, і хазяїн танцював в обнімку з кущем.
Судді загукали до слуги:
– Зупинися! Зупинися!
Але той грав і грав доти, доки всі люди вже не могли триматися на ногах. Тоді сказав:
– Хай цей чоловік поверне мої зароблені гроші, і всипте йому з десяток гарячих, щоб навчився шанувати слуг і нікого не змушував задарма проливати піт.
І суддям нічого не залишалося, як зробити те, що просив слуга, і відпустити його на волю.
