Святкової днини люди розважалися загадками. Один негр прийшов до хати, де складали загадки, попрямував на кухню й почав дивитися в казан, де кипіла якась страва.
– Що це ти робиш? – запитали його.
Негр відповів:
– Дивлюся на тих, що йдуть, на тих, що приходять, і тих, що мають прийти.
Марно сушили собі голови люди цією загадкою – жоден не знайшов відгадки.
– Йдеться про олью [іспанська та латиноамериканська страва з м’яса та овочів], що вариться в казані. Одні квасолини опускаються вниз, на дно, другі спливають, а треті,– що мають прийти,– це ті квасолини, котрі зараз на дні. Вони ще не набухли й не піднялися.
І тоді всі, хто чув це, визнали, що негрова загадка була найпрактичніша з-посеред усіх інших.
