Вільгельм Гауф: Казки

Вільгельм Гауф (1802–1827) — німецький письменник-романтик, чия творчість залишила помітний слід у літературі, попри його коротке життя. Народившись у Штутгарті, він навчався в Тюбінгенському університеті, де вбирав ідеї романтизму, а згодом працював репетитором і редактором газети “Morgenblatt”. Помер від тифу в 24 роки, але встиг створити казки, романи й сатири, які й досі захоплюють читачів. Його талант проявився в умінні поєднувати екзотичні сюжети, фольклорні мотиви та моральні уроки, що зробило його твори унікальними для епохи.

Гауф відомий насамперед казками, опублікованими в 1826–1828 роках, такими як історії про маленького Мука, карлика Носа та дроворуба з холодним серцем. Ці оповідання вирізняються яскравими образами, гумором і глибиною, часто переплітаючи східні й європейські традиції. Поза казками, він написав історичний роман “Ліхтенштайн”, натхненний Вальтером Скоттом, і сатиру “Чоловік на Місяці”. Його творчість, сповнена уяви й драматизму, продовжує жити в перекладах і адаптаціях, зберігаючи популярність у всьому світі.