Каже якось мороз зайцеві:
– Я тебе в одну мить можу на бурульку перетворити.
– От і не зможеш! – відповідає заєць.
– А я кажу, що зможу!
– А я кажу – не зможеш!
Довго так вони сперечалися, замалим не посварились.
– Давай,– сказав нарешті зайцеві мороз,– поб’ємось об заклад, що я тебе заморожу.
– Давай,– каже заєць,– усе одно не заморозиш.
Почав мороз зайця морозити. А заєць качається по снігу й кричить:
– Панові тепло, панові жарко!
«А щоб тебе морока взяла! До чого ж дужий зайчисько!» – думає мороз і ще дужче лютує. Такого холоду напустив, що в зайця очі на лоба полізли. Але не здається заєць, кричить:
– Панові тепло, панові жарко!
Стомився мороз, а заєць усе по снігу качається й не думає замерзати.
– Хіба тебе заморозиш? – сказав мороз і відступив од зайця.
З того часу заєць узимку не мерзне, тільки очі в нього так і лишилися витріщеними.
