Жив-був один купець, і мав три дочки. Ось якось зібрався купець до Індії торгувати. Почали його доньки подарунки просити: одна хоче сукню, друга— шаль, а третя — золоту лозину. І сказали ще дочки:
— Дивись, батьку, забудеш наші накази — не рушить твій корабель із місця!
Ось приїхав купець до Індії, розпродав весь товар, двом дочкам подарунки купив, а для молодшої доньки забув золоту лозину відшукати. Спорядив корабель у зворотню дорогу, за гарної погоди підняли якір, але не рушив корабель з місця.
Сів тоді купець на березі, задумався. Ішов повз селянин і каже:
— Бачу, якір піднято, а корабель не йде. Подумай, купець, чи не забув ти чогось обіцяного! Згадав тут купець про прохання молодшої дочки і відповідає:
— Маю привезти золоту лозину. Та тільки де її знайти?
Показав йому селянин дорогу і звелів іти нею рівно три години. Купець так і вчинив. Пройшов він три години, почав питати прохожих про золоту лозину, а ніхто не знає. Тут одна бабуся показала на царський палац і каже:
— Іди, синку, до палацу, там і знайдеш те, що шукаєш! — І навчила, як і що робити.
Боязко купцеві, не хочеться йому йти до царя. А що вдієш, якщо інакше додому дороги немає!
— Що хочеш, чоловіче? – зустрів його цар.
— Хочу поговорити з твоїм сином!
Відвели купця у верхні покої, вийшов йому назустріч царський син, лагідно зустрів, посадив, пригостив чужинця, і розповів йому купець усе таємно. Тоді встав юнак і відвів купця до кімнати, де висіла безліч портретів усіляких дівчат.
— Твоя дочка така ж красуня, як ці? – Запитує.
— Моя в тисячу разів прекрасніша! — вигукнув купець.
Тоді привів його царський син у кімнатку, де висів один-єдиний портрет. Портрет дівчини, яка снилася царевичу, і з тих пір мріяв він знайти її і взяти за дружину.
— Твоя донька така гарна?
— Це вона і є,— зрадів купець.
Тоді дав царевич купцеві лист, чашечку та перстень і звелів передати їх дочці.
— Тут усе, що вона просила!
Зрадів купець, на пристань повернувся. Тільки на палубу ступив, одразу корабель зрушився і поплив на батьківщину.
Повернувся купець додому, зустрічають його дочки:
— Чи привіз нам обіцяне, тату?
— Привіз, як не привезти!
І роздав купець кожній дочці по подарунку. Дав і молодшій лист, чашечку і перстень.
Взяла дівчина подарунки, пішла до своєї кімнати та відкрила листа. А там написано: «Налий, красуне, в чашку води, кинь туди перстень і три рази вимови: «Прийди, прийди, золота лозино!» Негайно стеля розкриється, влетить голуб, зануриться у воду і стане людиною!
Зробила дівчина все, що написано в листі. Прилетів голуб, занурився у воду і обернувся людиною — царським сином. Наговорилися вони з дівчиною вдосталь, а коли настав час, царевич знову у воду занурився, обернувся голубом і зник. А відлітаючи, залишив своїй коханій волоський горіх.
Полетів голуб, зажурилася дівчина. Розколола вона волоський горіх, а там сукня — уся в зірках небесних. Одягла дівчина сукню — красуня! Побачили її сестри, позаздрили, почали розпитувати та випитувати, але нічого від сестрички не дізналися.
Другого дня все повторилося. Налила молодша дочка в чашку води, кинула туди перстень, сказала три рази: «Прийди, прийди, золота лозино!» Знову злетів голуб, у воду занурився, царським сином обернувся. А коли прощалися, то залишив їй лісовий горіх.
Розколола дівчина горіх і знайшла в ньому сукню, ще гарнішу за попередню — по подолу море з хвилями вишито. Вдягла сукню — засяяла її краса! Ще більше сестри позаздрили, та знову нічого дізнатися не змогли.
На третій день підглядали заздрісниці, як дістала молодша сестра чашку, як кинула туди перстень і сказала три заповітні слова, як злетів голуб, у воду занурився, обернувся красенем юнаком. Як поговорили вони, побесідували, і залишив голубок дівчині горішок, а в ній сукню, гарнішу за дві колишні— всю в лугових квітах.
Здолала сестер чорна заздрість, і задумали вони лихе діло. Домовилися, що покличуть сестру на море купатися, по дорозі одна з них відстане, побіжить додому, відчинить кімнату сестри вкраденим ключем, дістане чашку і зробить усе, що потрібно, щоб і їм багаті сукні від голуба дісталися.
Ось уранці пішли сестри купатися, взяла старша мішечок із перлами і ніби ненароком розсипала всі на дорозі.
— Ви, любі, йдете вперед, — сказала, — а я зберу перлини і наздожену вас.
Тільки дівчата зникли з очей, змела перлинки віником, покидала в мішечок і бігцем додому. Відчинила сестрину кімнату, дістала чашку, наповнила її водою і кинула перстень.
А треба вам сказати, що молодша дочка мала золоту шпильку, лежала вона поруч із чашечкою. Не знала старша сестра, куди подіти шпильку, і поклала її на філіжанку. І ось, не встигла вона вимовити: «Прийди, прийди, золота лозино!» — прилетів голуб, хотів у воду зануритись, та вколовся об шпильку. Кров полилася з рани, злетів голуб і зник. Прикро було сестрі, що вона не отримала сукні. «Зате й молодшій тепер нічого не дістанеться!» – подумала вона і заспокоїлася.
Як ні в чому не бувало старша сестра повернулася до моря, почала купатися з дівчатами.
Ось повернулися вони з купання, молодша одразу до себе в кімнату побігла.
— Прийди, прийди,— каже,— золота лозино, подивися, яка я після купання!
Бере чашку, а вона в крові! Заплакала-заголосила дівчина:
— Горе мені, що я наробила, навіщо лишала кімнату без нагляду! Видно, доведеться мені їхати на чужину, шукати золоту лозину!
Прийшла до батька і просить:
— Дай мені, татечку, сукню заморську, споряди корабель, попливу я в Індію!
Ось припливла дівчина в чужі краї і вирушила до міста, до царського палацу. Бачить — росте біля дороги старе тутове дерево, а на його гілках — птахи. Клюють птахи ягоди та розмовляють:
— Ой, як шкода бідолашного царевича! Ніхто не знає, як його лікувати, незабаром, мабуть, він помре.
— Царський син міг би видужати, якби хтось приготував мазь з ягід тутового дерева і змастив нею рану.
Зрозуміла дівчина, про що щебетали птахи, — золота лозина давно навчив її пташиної мови. Набрала ягід, приготувала мазь і поспішила до міста. Убралася в чоловічий одяг, підійшла до царського палацу і вигукує:
– Відомий лікар, хороший лікар! Кому потрібний знаючий лікар?
Почув її цар, крикнув із палацу, із верхніх покоїв:
— Гей, лікарю, чи зможеш вилікувати мою дитину?
— Потрібно спочатку подивитись на нього, — відповідає лікар.
Пройшла дівчина до палацу і, як побачила хворого, сказала:
— Берусь вилікувати цього юнака! Через вісім днів буде здоровий і поїде на полювання!
Зрадів цар, а придворні лікарі зляться:
— Шахрай це, а не лікар, жени його геть!
Дістала молодша донька чудову мазь, змастила юнакові рану — одразу йому полегшало. На другий день царевичу ще краще, а за вісім днів поїхав він на полювання!
Зрадів цар, каже лікареві:
– Проси, що хочеш, нічого для тебе не пошкодую!
А той відповідає:
— Нічого мені не треба. Влаштуй краще бенкет на весь світ.
— Це дрібниця для мене, — каже цар.
Скликали тут великий бенкет на весь світ. У розпал веселощів піднявся лікар з-за столу і каже:
– Ваша величність! Хочу вам розповісти казку.
Негайно ляснув у долоні грізний правитель, стихли гості. Почав лікар говорити казку: жив та був у далекій країні купець із трьома дочками. Зібрався той купець до Індії… І усе по порядку почав розповідати. А як дійшов до того місця, де молодша донька переодяглася в чоловічий одяг і поїхала шукати коханого, зняла своє лікарське вбрання, і побачили гості дівчину незвичайної краси. Піднявся тоді царський син, узяв дівчину за руку, підвів до батька і каже:
– Це і є молодша дочка купця, моя кохана та наречена!
Так простий бенкет став весільним.
