Жили в степу два брати-бідняки. Пішов старший найматися до бая пастухом. З баєм умова була така: якщо робітник відмовиться від якої-небудь роботи, то нічого за свою працю не матиме. А якщо хазяїн хоч раз розгнівається на робітника, то повинен віддати йому половину своєї худоби.
Домовились, і цілий рік робітник працював дуже добре.
Настав час розрахунку. Хазяїн удався до хитрощів.
Каже він робітнику:
– Із завтрашнього дня ти щоранку доїтимеш корів, удень збиратимеш кізяк, а ввечері лататимеш мій одяг.
– Ти, хазяїне, напевно, збожеволів – примушуєш мене робити жіночу працю.
А бай усміхається. Він уже не одного робітника так обдурив.
Відмовився бідняк од роботи й пішов до своєї юрти, так нічого за свою працю не отримавши.
Молодший брат вислухав розповідь старшого і пішов найматися до бая. Умови залишилися тими самими, що й для старшого брата.
Хазяїн дав йому пасти отару овець.
Першого ж дня пастух загнав далеко у степ овець і три дні не вів їх до водопою. Потім пригнав до високого обриву над річкою. Вівці побачили воду і почали стрибати з обриву. Так уся отара і втопилася.
Коли хазяїн дізнався про це, став лаяти робітника.
Але пастух сказав:
– Ну, хазяїне, коли ти розгнівався,– давай розрахунок!
Змушений бай віддати робітникові за умовою половину худоби, а самому шкода.
От зарізав він двох баранів і заховав їх у мішок. Але пастух підгледів і вийняв баранячі туші, а натомість сам заліз у мішок.
Уночі бай завдав собі мішок на плечі й почимчикував у степ, щоб сховатися від робітника. Іде й сам до себе говорить:
– Як добре, що я спекався такого працівника!
– Ні, ще не спекався! – шепче баєві на вухо пастух.
– Хай йому грець! – крикнув бай, підійшов до річки й роз’язав мішок. Виліз звідти робітник. Бай удав, що не здивувався.
Надійшов час лягати спати.
– Ти лягай збоку! – запропонував бай робітникові.
– Гаразд! – згодився робітник і розлігся над самісіньким обривом.
Уночі він перебрався на інше місце.
Бай хотів зіпхнути його у воду, але сам упав з обриву і втопився.
