Одного разу паслися гуси на толоці над водою. Але одна гуска надибала бджолу, що пила з цвіту мед, та й хотіла її живцем задзьобати, хотіла її дзьобом роздавити. Але бджола як то уздріла, та й проситься, каже: «Кумко, — каже, — дайте мені жити, я стану вам колись у пригоді…» Пішла гуска, скубе траву, аж дивиться — біжить лис. Ов, недобре… Але бджола таки до лиса, до лиса та й таки у сам ніс жильце — ша! Та й полетіла. А лис як скочить у луги, то і слих за ним пропав.
Так бджола урятувала гусці життя.
