Дикі бджоли мали гніздо в дуплавім дереві. Довідавшись о тім ведмідь і дуфаючи в свою силу, приходить до них і каже: «Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мед, бо іначе дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!» — «Добре,— кажуть бджоли,—пробуй; сли даш нам раду, ми піддамося».
Медведя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, но нараз учув такий біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язик, уха, ніс накололи єго страшно своїми жалами, а він, утікаючи, не слухав, як бджоли кликали за ним: «Пам’ятай, що і малі сотворіння потрафлять боронитись!»
Тут така наука: і малими, но сполученими силами можна много доброго зділати і від ворогів оборонитись.
