Була в одного короля донька незвичайної краси, але така вередлива, що жоден із наречених не здавався їй гарним. Вона відмовляла кожному та до того ще й насміхалась. Одного разу наказав король влаштуваити великий бал і запросив на нього всіх наречених королівства. Але знову дочка в кожному знаходила щось погане.
Особливо посміялася вона над одним добрим королевичем:
– Ого, та у нього борода, як дзьоб у дрозда!
І з того часу прозвали його Дроздовиком.
Як побачив старий король, що його дочка над людьми насміхається, він розсердився і сказав, що віддасть її за першого бідняка, який постукає до нього в двері. Через кілька днів з’явився бідний музикант, і довелося королівні відразу з ним повінчатися. Вивів її бідняк за руку із замку, і пішли вони до дрімучого лісу. Підійшли, нарешті, до маленької хатинки.
– Ми будемо жити тут з тобою разом, і ти повинна робити все сама, – повідомив бідняк.
Королівна зовсім не вміла нічого робити.
– Спробуй торгувати глиняним посудом, – промовив чоловік. – Ти будеш ходити на базар та продавати товар.
Сіла вона з горщиками біля базару і почала торгувати. Аж нараз проскакав на коні п’яний гусар, – і весь посуд побився. Дівчина, плачучи, побігла додому.
– Та хто ж з глиняним посудом біля дороги сідає? – спитав чоловік. – Нашому королю на кухні потрібна посудомийка. От туди ти і підеш працювати.
І стала королівна посудомийкою, довелось їй допомагати кухарю та виконувати найбруднішу роботу.
Трапилося, що на той час повинні були святкувати весілля старшого королевича. Бідна дівчина стала біля дверей до зали, щоб подивитись. Ось засвітили свічки, і почали заходити туди гості – один кращий за іншого.
Раптом зайшов королевич. Побачивши гарну жінку, він захотів з нею потанцювати. Але королівна злякалась, тому що впізнала в ньому короля Дроздовика. Він усе ж таки втягнув її до зали. Гості почали жартувати з неї, і їй було дуже соромно, а король Дроздовик лагідно мовив:
– Ти не лякайся, я – той музикант, з яким ти разом жила в бідній хатинці. Все це я зробив, щоб ти не ображала людей і не сміялася з них.
Королівна гірко заплакала і сказала:
– Я була така погана, що не можу бути твоєю дружиною.
Але почула у відповідь:
– Заспокойся, тепер ти в мене – найкраща в світі, і ми відсвяткуємо наше весілля.
І в ту ж мить у палаці розпочалося справжнє свято.
