У давні часи усі звірі дражнили жабу через те, що в неї немає хвоста:
– Гей, ти, безхвоста! – кричали їй услід.
Жаба ладна була віддати усе на світі, тільки б у неї був хвіст, як у інших звірів.
– Попроси у всевладного Ньянми, – порадила їй корова. – Він усе може.
І жаба попросила Ньянму, щоб у неї був хвіст.
– Добре, будеш ти з хвостом! – сказав Ньянма. – Але за це ти повинна будеш охороняти мій колодязь, у якому ніколи не висихає вода.
– Я згодна, тільки дай мені хвіст, – відповіла жаба.
– Ось, тримай! – сказав Ньянма і простягнув жабі дуже гарний хвіст.
Нарешті жаба стала хвостатою! Тепер ніхто не дражнитиме її.
На прощання Ньянма сказав:
– Тримай колодязь у чистоті, щоб кожен подорожній мій утамувати спрагу.
– Добре. Кожному, хто захоче, я дам напитися з твого колодязя.
З того часу жаба стала пихатою й поважною. Ще б пак: адже тепер вона була з хвостом і стерегла колодязь самого Ньянми!
Одного разу, під час дуже спекотного літа, коли довго не було дощів, усі колодязі навколо висохли. І тільки у колодязі Ньянми була вода, тому що він був найглибший.
Першим прийшов напитися буйвіл. Почула жаба його кроки і закумкала:
– Хто це йде каламутити воду у колодязі Ньянми?
– Це я, буйвіл.
– Забирайся геть! – закричала жаба. – Ходять тут різні. Немає води. Висох колодязь.
І буйвіл пішов ображений, так і не напившись.
Прийшла до колодязя вівця. Жаба почула її кроки і знову закумкала:
– Хто це йде каламутити воду у колодязі Ньянми?
– Це я, вівця.
– Забирайся геть! – закричала жаба. – Немає води. Висох колодязь.
І вівця пішла, засмучена й так і не напившись.
Підійшла до колодязя корова. Почула її жаба і забурчала:
– Геть, геть іди! Поприходили. Немає води. Висох колодязь.
І пішла сумна корова, так і не напившись.
Пішли звірі до Ньянми, почали йому скаржитися:
– Гинемо від спраги! Допоможи! Жаба, яку ти поставив стерегти колодязь, не дає нам води!
– Гаразд, – сказав Ньянма, – я сам піду й перевірю.
І пішов до колодязя. Почула жаба чиїсь кроки і закумкала:
– Хто це йде каламутити воду у колодязі Ньянми?
– Це я, Ньянма! – суворо сказав Ньянма.
Але жаба навіть не подивилася на того, хто прийшов, і за звичкою закричала:
– Забирайся геть! Ходять тут різні. Немає води. Висох колодязь.
Почув ці слова Ньянма і розлютився не на жарт:
– Не потрібен мені такий сторож! Є вода у моєму колодязі!
Схопив він жабу за хвіст і викинув геть. А хвіст залишився у нього в руці.
З того часу живе жаба без хвоста. Вона й хотіла б знову стати хвостатою, та тільки Ньянма їй більше не вірить.
