Цаген стояв задумливо перед великим горіхом, на якому дозрівало багато плодів. Стояв, стояв та й каже:
– От яка вона дивна – ця природа: на такому великому й гарному дереві ростуть маленькі плоди, а тим часом на якійсь там травинці-бадилинці, що стелиться по землі,– отакенні соковиті кавуни!
Довго стояв Цаген під деревом, чекаючи на відповідь, та так і не діждався…
Тоді він ліг у його затінку й солодко заснув.
І от саме тоді з дерева впав горіх і вцілив Цагена просто в лоба!
– Вай!– злякано вигукнув Цаген, хапаючись за гулю на лобі.– Ти дивись, яка вона мудра ця природа! Що було б, якби на цьому дереві та росли кавуни?!
