Ось вам, сеньйори і сеньйорити, казка про ледачу дружину. Та й не казка це, а щира правда. Щоправда, у ній ви зустрінетеся з чаклункою, та вона нітрохи не схожа на фею з чарівною паличкою чи злу відьму з гачкуватим носом. Вона не ворожила на картах, не викликала злих духів, не шепотіла таємничих заклять, та все ж була найсправжнісінькою чарівницею, бо кожен, хто з нею зустрічався, сам чинив дива.
Послухайте казку і ви побачите, що дива чинити неважко. Варто лише захотіти і трохи постаратися.
Так от, жив собі селянин. Був він молодий та працьовитий, тільки дружина його ледача була. Жодної справи не могла вона довести до кінця. В хаті в неї завжди було сміття, а ліжко до вечора було неприбране. Коли чоловік рано-вранці йшов на роботу, у відрі не було води, щоб вмитися. А коли пізно ввечері він повертався з поля, вечеря була не готова, у печі не горів вогонь, а дружина спала собі міцним сном.
От якось він і розсердився. Повернувшись додому надвечір, він розбудив дружину і дав їй такого прочухана, що жінка проплакала всеньку ніч, а вранці пішла скаржитися сусідці, яку всі звали тітонька Зелена Вода. Не дивуйтеся, що в сусідки було таке довге ім’я – то було навіть не ім’я, а прізвисько. І недарма її так прозвали, бо всі гадали, що вона чаклунка. Та ви й самі зараз переконаєтеся в цьому!
От прийшла вона до тітоньки Зеленої Води та й каже:
– Тітонько, дорогенька! Ну що мені робити, мій чоловік зовсім мене розлюбив! – і вона розповіла їй про своє лихо.
– Не знаю, як допомогти тобі, – каже Зелена Вода. – Пришлю я тобі десять помічників. Моторні вони й невидимі, щодня і щогодини будуть вони тобі служити, й ти легко впораєшся з господарством. Повір мені, твій чоловік буде дуже задоволений і знову тебе полюбить.
Ледарка і зраділа.
– Коли ж ти їх пришлеш? – нетерпляче запитала вона в тітоньки.
– Та хоч сьогодні, – каже стара. – Тільки ж треба їх як слід зустріти.
– Як же їх зустрічати?
– Ти встань раніше, застели ліжко, замети долівку, щоб не було ніде й смітинки, потім запали в печі і починай варити їсти. Як щодня будеш так робити, то мої помічники тебе ніколи не покинуть.
Зраділа дружина, поспішила додому і відразу почала готуватися до зустрічі чарівних помічників. Аж здивувалася, як спритно в неї воно виходило. «Ну й помічники!» – раділа вона. А коли чоловік прийшов з роботи й побачив, що немає на підлозі ні смітинки, а в печі на нього чекає вечеря, то обняв свою дружину так міцно, як першого дня після весілля.
Того ж вечора радісна та весела прибігла жінка до тітоньки Зеленої Води і від всього серця подякувала їй за помічників, що повернули їй щастя.
Наступного дня ще старанніше зустрічала жінка добрих помічників і переконалася, що всі десять з’явилися вчасно і цілий день не залишали її ні на хвилинку. А ввечері здивований чоловік знову похвалив свою господиню і ще міцніше обняв її.
Третього й четвертого дня було те саме. Щастя і мир запанували в домі. Чоловік по всьому селі хвалився, що кращої жінки у всьому світі не знайти.
– Гарні у вас помічники, тітонько! Такі вже вони моторні, такі вправні! – захоплювалася дружина, забігши якось до сусідки. – Лише одне мене засмучує: жодного разу я їх не бачила і навіть не знаю, які вони на вигляд!
– Ну, цьому неважко зарадити! – відповіла стара. – Але скажи, невже ти їх ніколи не бачила?
– Ніколи! – зізналася простодушна жінка.
– То подивися уважно на свої руки! – розсміялася тітонька Зелена Вода. – Твої десять помічників – це твої десять пальців! Вони завжди з тобою і завжди тобі допомагають!
Ото вже задоволена ж була молодиця! Йшла додому і раділа. Ще б пак – вона зрозуміла, що сама повернула собі щастя. Вона знала, що тепер десять вірних помічників ніколи її не покинуть.
Ось таким чудесам навчилися ми з вами в доброї чарівниці. Виявляється, творити дива зовсім не важко: варто лише трохи постаратися.
