Дніпро і Десна — це брат і сестра. Вони були колись людьми. Як виросли вони, батько й мати поблагословили їх у дорогу. Змовились брат та сестра вийти ранком і полягали спати. Десна любила спати — і проспала ранок, а Дніпро проснувся на зорі, порозвертав гори, порозчищав гирла і зарів степами. Десна проснулась — аж брата немає. Вона тоді пустила ворона вперед і побігла слідом.
Летить ворон і, як тільки наздожене Дніпро, всякий раз і крякне. Що поверне Десна до Дніпрового гирла, то він убік – і подався далі. Багато разів Десна підвертала до Дніпра, багато разів повертав він убік: тому він такий і кручений… На ворона напав рябець і давай битись. Чи довго бились, чи ні — Дніпро добіг до моря. Як почула Десна од ворона, що Дніпро далеко,— прихилилась до брата і злилася з його гирлами. Тепер вона тече лівою стороною, а Дніпро правою. Де є острови і скелі серед річки, там розходиться Дніпро з Десною. Коли ясний день, то видно, де Дніпро, а де Десна: в Дніпрі синя вода, а в Десні — мов жовта; Десна тече тихо, Дніпро — прудко.
Про Дніпро і Десну є пісня:
Десна Дніпру рідна сестра,
Десна Дніпро спережала,
Гори, кряжі становила,
Дніпра-брата не спинила,
Ще й ворона посилала,
А в Києві в Дніпр упала.
Жалується Лиман морю,
Що Дніпр узяв свою волю,—
Свої гирла прочищає,
Лиман — море засипає.
