Байка
Чиж, вилетівши на волю, зустрівся з давнім своїм приятелем Щиглем, і той спитав його:
— Як ти, мій друже, звільнився? Розкажи мені!
— Дивом,— відповів полонянин. — Багатий турок приїхав посланником у наше місто і, прогулюючись задля цікавості по торговиці, зайшов у наш пташиний ряд, де нас біля чотирьохсот висіло в клітках одного господаря. Турок довго дивився зі співчуттям, як ми одне перед одним виспівували, і спитав нарешті:
— А скільки хочеш грошей за всіх?
— Двадцять п’ять карбованців, — відповів той.
Турок, не кажучи й слова, заплатив гроші, звелів подавати собі по клітці й випускав нас на волю, тішачись і задоволено позираючи, як ми розліталися.
— А що ж тебе, — спитав товариш, — замануло в неволю?
— Солодкий харч та гарна клітка, — відповів щасливець, — але тепер, доки житиму, дякуватиму Богові такою пісенькою:
Краще вже сухар з водою,
Аніж цукор із бідою.
