Аббас був бідний селянин. Цілими днями працював він, щоб здобути їжу собі та своїй родині, а у вільні години все думав про те, як би знайти скарб, який позбавив би його від злиднів.
Якось у дуже спекотний день Аббас, як завжди, працював у полі. Відчувши сильну втому, він сів під дерево і почав мріяти: “Якби Аллах дав мені чарівну силу, щоб я міг перетворювати все, чого не торкнуся рукою, в золото, – тоді я позбувся б тяжкої праці і зажив у повному достатку”.
І раптом почув голос:
— О Аббас! Зараз ти отримаєш те, чого тобі хочеться! Поклади свою руку на якусь річ – і він відразу перетвориться на чисте золото.
Аббас не повірив своїм вухам. Але все ж таки потягся до землі і взяв маленький камінчик. Щойно він торкнувся його – камінчик відразу перетворився на чисте золото. Потім Аббас торкнувся іншого каменю — і той теж став золотим.
Аббас дуже зрадів і подумав: “Зараз я вирушу в місто і перетворю пилюку та каміння в золото… Потім куплю багато землі, побудую на березі річки палац і оточу його величезним садом… Я куплю прекрасних коней і одягнуся в розкішний одяг…”
Тут він хотів підвестися, але, відчувши сильну втому, голод і спрагу, зрозумів, що не зможе йти.
“Поїм я те, що приніс з собою вранці з дому”, – вирішив він і простяг руку до сніданку, який лежав у маленькому мішечку біля дерева. Аббас узяв коржик, але, поклавши його в рот, відчув метал. І хліб перетворився на золото!
У мішечку залишалася ще цибулина. Аббас поспішно схопив її. Яке ж було його сум’яття, коли й цибулина стала золотим зливком, якого він не міг з’їсти!
Аббас страшенно перелякався. Як він тепер питиме і їстиме? Як житиме у цьому світі золотих злитків? Адже так він дуже скоро помре від голоду і спраги, навіть не користуючись золотом, яке легко дається йому в руки.
Так думав Аббас, уявляючи, як помре в муках від голоду і спраги, раз усе, чого б він не торкнувся, перетворюється на золото.
Але тут він розплющив очі, побачив себе в тіні дерева і зрозумів, що мріяв. Глибоке зітхання полегшення вирвалося з його грудей; немов гора впала з плечей.
— Слава Аллаху, що все це було лише сном! – промовив він.
