– Щось небо над затокою хмариться, – зауважив капітан Елдед своєму молодому помічникові, що стояв у румпеля. – Он як все навколо потемніло ! Повертай, брате, додому, – віддав він команду, а сам спустився в кают-компанію.
– Яким курсом тримати? – крикнув йому навздогін юнак.
Дім їх був у Труро, це в Канаді. А судно знаходилося в затоці Кейп-Код, неподалік від міста Чатем, що в штаті Массачусетс.
– Стеж за чайками, – відповів капітан. – Вони доведуть тебе, куди треба.
І зник у каюті. Через шість годин він прокинувся. Вони все ще пливли, хоча давно вже було пора пристати до берега. Капітан вийшов на палубу і озирнувся. Мис півострова Кейп-Код було ледь видно на горизонті. Що робить цей бовдур рульовий?
– Ти що, поспішаєш на кладовище? – закричав він на молодого помічника.
– Чому ж? – здивувався той. – Я тримаю курс на чайок. Ви самі мені так сказали.
– Ах ти селюк з жаб’ячими мізками! Треба було йти за чатемськими чайками, а не за трурськими!
