Іван Багряний – Народження книги

10

Кожен раз, коли я беру цю книгу до рук, я пригадую свого малесенького помічника, синочка інженера Б. — “Вуйку! Що ти тут робиш?..” Ні, це треба уявити, дорогі мої читачі!

Так книги взагалі не пишуться, як ми писали. Тож ми не книгу писали — то ми разом дурили смерть. І мені страшенно хочеться, щоб той рукопис якимось чудом уцілів десь і щоб колись потрапив до моїх рук. Я б його беріг, як реліквію. Мій помічник, напевно, ніколи про те не згадає, бо просто не пам’ятатиме, не знатиме про це. Він зараз виріс і може, сам вже десь бігає в ролі “тигролова”. Але я про те пам’ятатиму завжди. Як то часом смішно пишуться книги. Причому одна половина книги, червоним олівцем, написана на незрозумілій зовсім мові. Але я знаю, що в ній життєвого оптимізму, віри в людей і безмежної любові до них більше, аніж у другій половині, писаній химерним якимсь утікачем з того далекого, помічникові моєму незнаного, пекельного якогось “сходу”. І було б мені шкода, якби вона безслідно пропала. Бо якщо говорити про поему всепереможного оптимізму, то вона була найбільшою мірою якраз там, у тій другій половині.

11

Ось так, дорогий читачу, часом народжуються книги.

* * *

Не авторський гонор і амбіції, не письменницькі мрії присвічували мені, коли я працював над цією книгою. То ж не ці почуття зринають у мені й тепер, кожного разу, коли мені нагадують про неї мої читачі, висловлюючи своє зворушення, свої подяки, свої привіти авторові. А кожного разу зринає з глибини моєї душі, з-під попелу еміграційної буденщини, з-під жорстви різних жалів, а може, й розчарувань почуття безмежної вдячності до тих людей, що мені їх послала доля на тім відтинку мого життєвого шляху. До тих людей, що виявили стільки хорошої людської доброти, стільки солідарності, стільки участливости до, зрештою незнаної їм, отакої собі сірої, досить старчачого вигляду, людини — люто цькованої життям утікача із сходу. Тепло цієї людяности нічим не можна виміряти. І його ніколи не можна забути, і це тепло мене гріє…

Примітки

1. “Тигролови” редагував Василь Чапленко й він їх скоротив, змінив назву на “Звіролови”, поробив інші зміни та поправки. Після смерті І. Багряного В. Чапленко помістив статтю в журналі “Нові дні” під назвою “Для кого потрібна критика?”, в якій між іншим коротко згадав і І. Багряного та їхні взаємини. Як відповідь на ту згадку, в журнал надійшло багато листів до редактора “Нових днів” Петра Волиняка. Деякі з них, листи та роз’яснення від Василя Жураківського, Петра Волиняка, Галини Багряної та Василя Чапленка, поміщені в частині “Додатки” в другому томі “Тигроловів”.

2. БАМЛАГ – табори Байкало-Амурської магістралі.

3. Геренфольк (нім.) – нація панів; арійська раса.

4. Гмина (пол.) – громада, найнижча самоуправна адміністративна одиниця в Польщі.

5. ДеВеКа (рос.) – Далекосхідний край.

6. Ібаньєс Бласко (1867—1928) – іспанський письменник, журналіст, громадський діяч-антифашист.

7. МОПР (рос.) – Міжнародна організація допомоги революціонерам.

8. УСуС – боєць Легіону Українських січових стрільців

9. Орнітофауна – царство птахів; розділ біології.

10. РАТАУ – Радянське телеграфне агентство України.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобалась казка чи оповідання? Поділіться з друзями!
Категорії казки "Іван Багряний – Народження книги":
Залишити відповідь

Читати казку "Іван Багряний – Народження книги" українською мовою на сайті Proza онлайн: найкращі народні казки для дітей та дорослих. Повчальні казки для хлопчиків та дівчаток для читання у дитячому садку, школі або на ніч.