ОЛЬГА:
— А хіба ви пробували в тому переконатися?.. Чи ви бодай хотіли спробувати в тому переконатися?..
— Так… Можливо Ви маєте рацію… Але…
— Але — війна йшла і йде не за те, ви хочете сказати?..
ОРТСКОМЕНДАНТ сміється і крутить головою… Запіхтів цигаркою:
— Але, панове!.. До театру… (переводить очі з Матіса на ОЛЬГУ, з Ольги на МАТІСА).
ОЛЬГА, насупившись, дивиться на шахівницю. Враз робить хід:
— Мат!..
— “Мат”… Дійсно… (проговорив ЛЯЙТЕНАНТ розгублено й здивовано)…
……………
МАТІС засопів, встав із свого місця, підійшов до столика і, заступивши Ляйтенанта спиною, став… Стоїть, перебираючи рукою шахи, а очима наставившись на ОЛЬГУ — роздумливо, захоплено й насмішкувато воднораз…
ОРТСКОМ.:
— Панове, до театру!..
МАТІС:
— Ще маємо час… (і до Ольги) — Так, кажете що ви інтелектуально стоїте вище за нас?..
ОЛЬГА засміялась…
МАТІС сів до столика й, не кажучи нічого, почав розставляти шахи. А тоді зробив жест рукою:
— “Прошу”…
ОЛЬГА теж почала розставляти шахи… Матіс серйозно, Ольга недбало.
ОРТСКОМ. і ЛЯЙТЕНАНТ:
— Браво!.. “Браво”!..
— От тепер — (загув ортскомендант) — буде г-р-а!.. (і наче кондуктор чи круп’є) — НА КАРТІ СТОЇТЬ ЧЕСТЬ НІМЕЧЧИНИ!!. Докажіть цьому дівчаті!..
ОЛЬГА тривожно стрельнула очима!
— Ну, навіщо аж так…
ОРТСКОМ.:
— Ні, ні!.. Виклик кинуто… Накликали Ви собі біди, дівчино!.. Тримайтесь… (сміється).
— Прошу… — показав МАТІС рукою категорично… Потім подумав. Подивився на Ольгу примруженими очима пильно і промовив великодушно:
— Попереджаю — я шахист першої категорії… Берете слова назад?!.
ОРТСКОМ.:
— На карті стоїть честь Німеччини!..
ОЛЬГА сумно, ніби жартуючи:
— Про честь України в світі взагалі не говорять… (розставляє помалу шахи, дивлячись в той час пильно на Матіса).
МАТІС, дивлячись теж їй в очі:
— Ще раз попереджаю…
ОЛЬГА усторч, з тихою посмішкою:
— Коли мова мовиться про честь… (павза, і раптом випалила тихо, але дерзко) — Хочете фор туру?..
МАТІС йорзнув на стільці, метнув очима і категорично, показавши рукою:
— Прошу… Ви граєте білими…
— Ні, ми зараз погадаємо… Ви поставили питання в таку площину… (Ольга взяла по пішакові в праву й ліву руку, заклала руки за спину, потім простягла обидві Матісові).
МАТІС подивився на праву руку, потім на ліву… і поклав свою тяжку лапу на ніжну жіночу. Поклав на ліву:
— “Ближче до серця…”
ОЛЬГА розтулила пальці, але Матіс не взяв зразу пішака, а затримав руку, поволеньки вибираючи того білого пішака з пальців… — “Бачите, щастя по моєму боці…” — потяг до себе руку й хотів либонь поцілувати. Але Ольга жартівливо одібрала руку:
— Ні, ні!… Ми зараз з Вами вороги — (і “удавано” грізно насупилась) — от ми зараз будемо воювати…
Всі засміялися з дотепу…
МАТІС подивився й похитав головою!
— Але ж… Ну, ну… Чи у вашій країні всі жінки такі затяті?.. (павза) — Ходжу від Короля…
ОЛЬГА:
— Чи затяті?.. Як часом… (подивилась на дошку якусь хвильку, знизала плечима і:) — Що ж… (зробила хід пішаком) — Ходжу від Королеви…
(Гра почалася).
МАТІС, почавши недбало, дедалі більше зосереджується і водночас захоплюється грою:
— Якщо Ви програєте… (робить енерґійно хід) — Ґарде!.. От… Якщо Ви програєте…
ОЛЬГА:
— То ви мене розстріляєте… (засміялась) — Маєте “вилку”, гер… (той аж закліпав очима і закусив губу, зосерджуючись з усієї сили… Ольга ж докінчила): — А якщо ВИ програєте, то, знову ж таки… Ви мене розстріляєте… Ні, повісите?.. Так чи що?.. (і зареготалась, а з нею і всі).
ОРТСКОМ.:
— Ой, пані, пані!.. Вам треба втяти язика, і гер Матіс Вам це зробить…
КАТРЯ стривожено, півголосом:
— Ольго… облиш… Бо то не жарти…
ОЛЬГА, метнувши очима і враз примруживши їх, так лагідно-лагідно:
— …Ні, не жарти… Цей гевал… тут ось, у цій кімнаті мусить бути розгромлений нещадно… Це йому не з пукавки стріляти… і не стеком хвиськати…
ОРТСКОМ.:
— Що вона каже?..
ОЛЬГА, роблючи хід:
— Вона каже, що можливо будуть бомбить і їй страшно…
Всі зареготалися, крім Матіса.
ОРТСКОМ:
— Це війна гірша ніж з бомбами, в мене нерви не витримують, а бомби пхі-і… А ВИ що сказали?
ОЛЬГА, роблячи хід:
— А я кажу, що не такий страшний чорт, як його малюють… (всі знову зареготались)… Чи так, гер Матіс?..
МАТІС, над дошкою, роблячи зосереджено хід:
— Яволь…
КАТРЯ знову сиділа мовчки, лиш нервово жмакала хустку і стежила великими переляканими очима за грою, стежила за німцями, кілька разів поривалась знову щось сказати, але замість того брала до уст крайчик хустки.
МАТІС, сопучи розгублено й витираючи піт, раптом помурмотів:
— Ми будемо грати три партії…
ОЛЬГА недбало:
— Про мене… (іронічно) — Це називається “відступаємо на зарані приготовлені позиції”…
МАТІС лише засопів… Червоний і напружений, і затятий вид його — це символ зачепленої сліпої амбіції..
По довшій павзі ОЛЬГА зробила хід:
— Шах!..
МАТІС захистився…
— Шах!..
МАТІС довго думав, кусав губи… і раз рвучко обернув дошку “білими” до Ольги і впочав встановлювати шахи наново…
А ОЛЬГА тихо вимовила:
— Мат…
ЛЯЙТЕНАНТ і ОРТСКОМЕНДАНТ перезирнулися, знизуючи плечима…
Гра продовжується…
В той час як МАТІС грає з величезним зосередженням, ОЛЬГА грає досить недбало, щось зважуючи та поглядаючи скоса на нього й на інших своїх гостей, іноді скручує головою зовсім не до гри…
МАТІС, зробивши хід, засичав:
— Пардон… Цей хід хибний, беру назад… я ще не походив…
— Будь ласка, гер… (великодушно).
По якомусь часі напруженої гри МАТІС люто шахує:
— Шах!..
